- Квітень — місяць первоцвітень.

- Рано зацвіли сади — до теплого літа.

- Зозуля у квітні закує на голе дерево - на неврожай.

- Сніг у квітні - до холодного літа.

- Квітень переплітає трохи зими, трохи літа.

- Квітень водою славиться, бруньками прикрашається.

- Якщо квітень з водою, тоді травень з травою.

- Квітень сухий - голодний рік.

- Зацвіла медунка - різких похолодань не буде.

- Мокрий квітень - добра рілля.

- Квітневої роботи не відкладай, тоді будеш мати коровай.

- Від снігу до листя - такий квітневий водолій.

- Грім на початку квітня - буде тепле літо.

- Грім у квітні гримить і ще й дощить - до врожаю городини і хліба.

- Рано ластівки прилетіли - раннє тепло принесли.

- Не ламай печі, бо ще квітень ляже на плечі.

30 березня — свято Олексія, чоловіка Божого, або ж, за народним календарем, Теплого Олекси.

Цього дня з особливим нетерпінням чекали пасічники. Бо якщо Олекса видасться теплим, бджоли вилетять з вуликів, здійснять свій перший обліт - тоді очікуй на щедрий медозбір, рої будуть великими. Виліт бджіл знаменував прихід справжньої весни, різких тривалих похолодань уже не буде. Аби Божі комахи були здоровими, працьовитими, пасічники окроплювали вулики свяченою водою, читали молитви і дякували Олексію, чоловіку Божому.

Якщо на Олекси бджоли не поспішають вилітати з вуликів, то ще очікуй різких похолодань, принаймні, протягом тижня.

Пасічники ніколи не були скупими людьми, навпаки, добрими, щирими і щедрими, бо інакше «бджоли не поведуться». Тож у свято Теплого Олекси частували торішнім медом сусідів, дітей, старших самотніх людей. Навіть просили, щоб ті «не ображалися» на бджілку, коли та їх ужалить, мовляв, «здоровішими будете!.».

Збереглися такі народні прикмети та приповідки:

- На Олекси кидай сани, готуй воза.

- На Теплого Олекси вівсянка пісеньку заспіває - тепло закликає.

- У цей день щука розбиває хвостом лід.

- Олексій! Із кожного замету глечик пролий!

- Олекса зиму зводить нанівець.

- Тепла і сонячна погода у цей день віщує врожай на хліб

- Які на Олекси-сонцегрія ріки з гір - такі й заплави. (Так стверджують у Карпатах).

- Ранок у цей день ясний - бджолині рої будуть виходити ранками; вечір ясний - вечорами.

- Теплий Олекса холоду не повертає.

26 березня — за східним церковним календарем згадують про перенесення мощів Святого Никифора. Цей день у народі назвали Плаксієм.

З огляду на те, що за католицьким церковним календарем уже минуло свято Благовіщення (25 березня), земля прокинулась від сну, отож її можна орати, сіяти зерно, садити ранню городину. Щоправда, не в усіх регіонах дотримувалися такого принципу, зокрема на півдні України, де сприятлива для сівби погода настає раніше. Але з цього приводу казали:

- Прийшов Плаксій - зерно сій.

- Ярові сій, як вода зійде (йдеться про повінь); пізні, як цвіт калини буяє.

- Ячмінь сіють, коли цвіте калина, коли на ялині шишки стають червоні, а на сосні стають зелені.

- Просо тоді засівається, коли дуб розвивається.

- Пшеницю сій, коли відцвіте черемха, або поки боса нога витерпить прохолоду грунту.

- Пшеницю сій поперед дубового листя.

- Жито не сій у вологу землю. Почекай годину і сій у пісок.

- Посієш жито у болото, то не візьмеш хліба до рота.

- Комарі з'явилися - пора сіяти жито.

- Багато комарів - бути доброму вівсу.

- Картоплю добре садити, коли зозуля закує. Так само сіяти льон.

- Зозуля закувала - приморозків уже не буде.

25 березня вірні Римо-Католицької Церкви відзначають свято Благовіщення.

Ще у XIX - першій половині XX століття у поліконфесійній Галичині християни, які сповідували православ'я чи належали до УГКЦ, долучалися до святкування Благовіщення разом з католиками. Адже, за церковними канонами, це - величне свято, навіть, як стверджують богослови, величніше за Великдень. Бо якби Діва Марія не прийняла Благу вість від Господа (не скорилася), то не було б Різдва Христового, Воскресіння Сина Божого. Тому, коли Благовіщення і Великдень припадають на один день, то у храмах спочатку здійснюють Благовіщенську відправу, а вже після неї - Великодню.

І хоч весною, як кажуть, «день рік годує», все ж православні християни і вірні УГКЦ не вдавалися до важкої фізичної праці, не орали, не сіяли, не майстрували, не займалися ремісничими справами, проявляли толерантність і повагу до своїх братів у Христі. Ті відповідали навзаєм. Були упевнені: орати і сіяти Бог і Богородиця завжди допоможуть - пошлють сприятливу погоду, додадуть сили.

А ще за східним церковним календарем 25 березня вшановують преподобного Теофана-ісповідника. Кажуть: «На Теофана тумани - на добрий врожай льону і капусти».