6 вересня — вшановуємо Святого мученика Євтихія.

Дослідники церковної історії вважають, що він був учнем Святого апостола і євангеліста Івана Богослова. Той висвятив Євтихія на єпископа міста Севастії у Палестині. Перетерпівши за сповідування і поширення Христової віри ув'язнення, наруги, важкі тортури, Євтихій помер у глибокій старості. Деякі джерела вказують, що він загинув мученицькою смертю від рук поган. Сталося це на межі I-II століть.

На цей день народ склав свій прогностик:

- Брусниця дозріла - із жнивами вівса не затримуйся. (Але йдеться про старий стиль календаря - 24 серпня).

- Дощ у цей день обіцяє суху осінь і добрий врожай на майбутній рік.

- Якщо Євтихій щедро наділив ліс білими грибами - зима буде холодна.

- Якщо цієї пори вовки підбираються ближче до людських поселень, чатують на домашніх тварин, то зима буде рання, холодна, з глибокими снігами.

29 серпня відзначаємо свято Нерукотворного образа Господнього, або ж Третього Спаса, Горіхового Спаса.

До цього дня має дозріти ліщина. Отож починався масовий збір лісових горіхів, заготівля цінних дарів природи - смачних і корисних. До такої праці охоче залучалися діти. Для багатьох селян - мешканців лісових зон заготівля ліщинових горіхів, як і грибів, ягід, була і є джерелом достатку. Продаючи їх на ринку, можна заробити копійчину. Хоч якийсь статок у часи масового безробіття у селі.

Горіхи ліщини - ласощі для білки. Запримітили: чим більше вона заготовляє їх на зиму - тим тривалішою і холоднішою буде зима.

Любить ці плоди і синьокрила сойка. Вона також запасає їх на зиму - ховає під мох, у землю. Трапляється, що забуде про свій скарб, а з нього згодом проросте ліщиновий кущ.

Має ліщина і свої прогностичні прикмети:

- Якщо весною ліщина рано розпустилася - буде раннє літо; пізно - літо забариться.

- Рано пожовкло листя на ліщині - на ранню осінь.

- Багато вродило ліщинових горіхів - до помірної зими, але вона буде затяжною.

- Багато порожніх, гнилих ліщинових горіхів - зима буде гнилою.

На Третього Спаса пекли коровай (з нового врожаю). Тому це свято ще називають Хлібним Спасом.

28 серпня — Успіння Пресвятої Богородиці, велике церковне свято, яке завершує Спасівський піст.

Воно навіює на християн смуток, бо завершився земний шлях Пречистої, і водночас приносить радість, вселяє надію й оптимізм. Адже Богородиця була взята Сином своїм Ісусом Христом на небо і стала заступницею людей від усього лихого. Відтоді Її почали величати Владичиця Неба і Землі, Цариця Небесна.

Народна назва свята - Перша Пречиста. У цей день спостерігали:

- На Успіння починають відлітати у вирій ластівки.

- Перша Пречиста - на нивах чисто (зібрано зернові).

- Перша Пречиста приносить хлібний дар.

- Перша Пречиста: господар поле засіває, а Богородиця допомагає. Ідеться про сівбу озимини. Але краще сіяти за три дні до Успіння, або через три дні після свята.

- Яка погода на Першу Пречисту - такою буде осінь.

- На Першу Пречисту сонце ясне - осінь буде золота.

- Перша Пречиста плаче дощем - осінь буде дощова.

- У цей день багато павутиння - прийшло бабине літо.

- Якщо кетяги калини пишні, багато ягід (звісно, цієї пори вони ще зеленкуваті), то зима буде з частими різкими похолоданнями, суттєвим пониженням температури.

- На Успіння бджоли літають - теплу осінь обіцяють.

25 серпня — вшановуємо Святого Фотія, який разом з братаничем Анікитом загинув мученицькою смертю у IV столітті.

Колись за цим днем загадували на осінь і спостерігали:

- На Фотія день з бабиним літом перегукується.

- Якщо на Фотія журавлі починають відлітати - в середині жовтня будуть морози; не полетіли - зима забариться.

- Дують вітри-тиховії - осінь буде погідна; буря - до непогідного вересня.

- Фотій вітряний - то такою буде осінь, а коли буря - вересень задощить.

- Курява по дорозі - холодний вересень.

- На Фотія тихий вітер у сад - суха осінь у ліс.

- На водоймах вода тиха - осінь буде тиха, а зима без завірюх і злих метелиць.

- Вода «бурлить» - чекай взимку вітрів і снігових наметів.

- На Фотія припадає середній термін опадання листя.

До речі, у цей день у Карпатах гуцули відзначалися свято вогню. Скрізь по горах і полонинах палали ватри, запалювали «живий вогонь», тручи поліном до поліна і вдома.