5 листопада — свято Якова, брата Господнього.

Він був одним з дванадцяти апостолів, безпосередніх учнів Ісуса Христа, першим єпископом Єрусалиму. Загинув мученицькою смертю 62 року. Святому Якову належить послання, в якому автор повчає, що віра без діл є мертвою.

Про цей день у народі кажуть:

- На Якова снігова крупа - на Матрони (22 листопада) встановиться справжня зима.

- Хоч на Якова погода ніякова, але зима стає на ноги.

- Часом Яків снігом сипле й зиму наближає.

- На Якова дорога санна - зима рання.

- Яків прийде, то і зиму принесе.

- Якщо на Якова небо заплаче, то і зима прискаче.

Жартують:

- Не всякому Якові по Якову.

- Казала сорока про Якова, та про якого?..

Початок листопада знаменується завершенням “пастушого сезону”. Це обрядове дійство почасти набувало магічного характеру.

Поширена народна приказка говорить: «По Покрові - по корові (по теплові)». Але коли зберігається тепла погода, не випав сніг, не вдарили перші морози, то корів виганяли на пасовисько і після Покрови. Враховували і такий фактор: чи вдосталь заготовлено сіна, соломи, буряків, інших кормів. Все ж перед святом Дмитра (8 листопада) випас завершували. Навіть робили це напередодні Переддмитрової суботи (першої перед святом). Вона вважається поминальною, тому час потрібно присвятити молитві у храмі, «провідуванню» на цвинтарі померлих рідних, родичів, свояків, друзів. Поминали їх й удома за обіднім столом. Але перед тим до Переддмитрової суботи потрібно було належно приготуватися: приступити до сповіді і Святого Причастя, впорядкували могили тощо. Так велить добра християнська традиція!

На саме свято Дмитра господарі розраховувалися з пастухами, яких винаймали на сезон. Якщо врахувати, що пастухами частенько були діти, то крім копійчин давали їхзм нове взуття, кожуха, свитину чи ще щось з одягу, частували солодощами (як правило, домашньою випічкою). Не віддячити належно малим пастухам вважалося великим гріхом. Такі непорядні господарі піддавалися громадському осуду. Могли й не пустити до церкви.

У Карпатах тієї пори вже приганяли з далеких полонин овець. Не дивно! У горах завжди ранні сніги. І тут господарі віддячували пастухам (чабанам). Лічили приплід тварин, а, бувало, й втрати. Та таки пастухів зустрічали урочисто всім селом, запалювали ватри, гули у трембіти, накривали щедрий стіл, нехай, навіть, з невибагливих страв, бажали здоров'я, запитували, чи будуть і наступного сезону випасати овець, домовлялися про плату. За обіднім столом поминали насамперед тих пастухів, як десь колись не повернулися з полонин.

Розрахунок за працю також мали здійснити до свята Дмитра. Інколи «платили» вівцями. Адже у пастухи часто наймалися ті, хто не мав своїх овець, або їх було обмаль.

- Листопад — останній місяць осені і двері у зиму.

- У листопаді з осінню прощайся, а зиму зустрічай.

- У листопаді під час буревію куди дерева (гілки) низько нахиляються, то очійку дощу зі снігом з протилежного напрямку.

- Батенько-жовтень холодний, а листопад ще холодніший.

- Баба листопаду рада: лягай на піч!

- У листопаді стукає-грюкає у двері зима.

- Листопад листя обтрусить, а бідного зодягнутися змусить.

- Листопад снігом не насолить, то зима надосолить.

- Листопад дощем полиє, тоді сива зима запізніє.

- Листопад снігом мете - тоді скоро зима прийде.

- Листопадовий сніг - натяк на зиму.

- У зайця шуба біліє - зима скоро поспіє.

- У листопаді сніговії - зими хорошої надії.

- У листопаді снігу намело - до врожаю озимини.

- Чим гостріший листопад - тим тепліший лютий (і навпаки).

- Темний, похмурий листопад - січень буде з відлигами.

30 жовтня відзначаємо свято старозавітного пророка Осії...

Якою б не була погода, але селянин завжди намагався розмірено планувати свою працю. Отож до дня Осії потрібно було належно оглянути сани, підремонтувати їх, навіть змайструвати нові.

З народних джерел:

- Після Осії з колесом прощайся, а на сани всідайся.

- Осія з віссю прощається, до зими наближається, у сани всідається.

- Після Осії кидай віз, а бери сани. (Радше сказати - готуй сани, адже ще може бути відносне потепління).

- Осія то колесом, то полозом їде.

- На Осії снігова крупа - буде крута зима.

Якщо добре замерзла земля, однак ще не випав глибокий сніг, то й колесом треба скористатися. Селяни звозили з далеких лук стіжки сіна, з поля - солому, з  лісу привозили дрова. Залежно від погоди, якщо глибокий сніг і мороз, то для зручності транспортування використовували сани.

Власники коней до цього часу «перепідковували» своїх гриватих друзів-помічників.

А саме :якщо на підковах стерлися шипи (такі підкови з гострими шипами зручні для слизької дороги), то потрібна була обнова, заміна.