У давніші часи зустріч і святкування Старого Нового року годі було уявити без цікавого обряду - водіння Кози, театралізованої гри з багатим пісенним репертуаром, комедійними сценками і діалогами.

Роль головного персонажа виконував парубок, перевдягнений козою (вивернутий кожух і дерев'яний макет голови тварини або маска з рогами). Центральним елементом ритуального дійства був танець Кози, її вмирання і воскресіння, що символізували циклічний круговорот часу, прихід Нового року і відхід у минуле Старого.

Землеробська спрямованість обряду яскраво розкривається у супровідній пісня:

- Де Коза ходить - там жито родить:

Де не буває - там вилягає.

Де Коза ногою - там жито копою,

Де Коза рогом - там жито стогом.

(Є й інші пісенні версії).

Із плином часу обряд утратив свою первісну магічну функцію і перетворився на народно пародійно-гумористичну виставу. Разом з Козою у виставі задіяні Дід, Баба, Жандарм, Шинкар, Циган і Циганка, Писар, Коваль, Козак та інші персонажі. Водили Козу від хати до хати...

Найбільшим зимовим свято є Різдво Христове (7 січня). Тепер у народі — Коляда, а в дохристиянську добу - свято Нового Сонця, так само Коляди, яке народжується і йде до весни, розсіюючи пітьму, долаючи темряву. Зазвичай Різдво Христове святкували три дні поспіль.Після церковного Богослужіння старші могли ходити один до одного в гості, молодь збиралася на вечорниці. Та, насамперед, це було домашнє свято. Відзначали його за обіднім столом усією сім'єю, родиною, з колядками та вітаннями.

Масові колядування (навіть на церковні потреби), вертепні дійства розпочиналися наступного дня по обіді - у свято Собору Пресвятої Богородиці (8 січня).

Утім, Різдво має багато народних синоптичних прикмет. Зокрема:

- На Різдво тепло - на Великдень холодно.

- Різдво у кожусі - Великдень у сорочці.

- Більше снігу - більше хліба.

- На Різдво глибокі сніги з морозом- будуть багаті комори.

- Зоряна ніч - вродять гриби.

- Іній - на овес.

- На Різдво повний місяць - весна буде дощовою.

- Які Різдвяний свята - така Петрівка.

6 січня, з першою вечірньою зорею, українські родини сідають до святвечірнього столу, на якому має бути дванадцять пісних страв, спецій, приправ до них. Не є гріхом, якщо їх буде менше. На жаль, як дозволяє гаманець... Зубожіємо... Буває й більше страв на святвечірньому столі. Однак не варто таким хизуватися. Та все ж, що це за страви, спеції, що вони символізують?..

КУТЯ - найголовніша страва на святковому столі. З неї, після спільної молитви, починають вечерю. Готують її з відвареної і товченої у ступці пшениці, додають мед, мак, родзинки, буває, що шоколад, засушену і перетерту на порошок лимонну чи апельсинову шкірку... Пшеничне зерно - це символ достатку і вічного життя; мед символізує чистоту та Слово Боже; мак - символ мучеництва.

УЗВАРЗ З СУХОФРУКТІВ є символом народження нового життя, а саме Ісуса Христа. Вода в узварі символізує очищення душі і тіла.

(До речі, кутя та узвар - неодмінні поминальні страви).

БОРЩ готують з червоного буряка. Тому він темно-червоного кольору, що символізує кров Вифлеємських дітей, убитих за наказом Ірода. Він був упевнений, що серед них (безневинно страчених) знайдеться і Месія.

КАПУСНЯК, ВАРЕНА КАПУСТА символізує єдність навколо Ісуса Христа.

ХЛІБЮ КАЛАЧ, КАРАЧУН - символ смерті та Воскресіння, Тіло Ісуса Христа.

РИБА - знак християнства. Першою монограмою Ісуса Христа була саме риба.

БІБ, ГОРОХ, КВАСОЛЯ - символ Божої весни, єдності роду. (Добре, коли у стрічку бобових багато зернят!).

ЧАСНИК - символізує здоров'я та очищення від гріха.

ЦИБУЛЯ лікує сто недуг!

ГОЛУБЦІ символізують мир, Святого Духа, Божу Любов. (МОже й тому так назвали цю страву, що в іконописі символом Святого Духа є голуб.

КАРТОПЛЯ - ситність, другий хліб.

ГРИБИ - так само ситність. Їх подають маринованими, соленими, вареними. Із засушених грибів на Святий Вечір готують підливу. Гриби так само ситні, калорійні, як і м'ясо, але пісні!

ПАМПУШКИ - символ небесних святих, які повірили в Ісуса Христа та отримали вічне життя.

КАША вважається символом єднання та продовження роду.

ВАРЕНИКИ - символ достатку, ситності.

Та яким би не був багатим святвечірній стіл, за ним має панувати дух миру, злагоди, любові, беззастережної християнської віри, щира молитва!

- У січні краще сидіти на печі і їсти калачі.

- Січень холодний — липень буде сухий і гарячий; не чекай грибів до осені.

- У січні сніг з вітрами - у лютому будеш трясти зубами.

- У січні тріщать морози (і снігу багато) - влітку від хліба тріщатимуть стоги.

- У січні морози - у лютому заметілі.

- У січні вночі панують сови та сичі.

- Березень у січні - у березні бійся січня.

- У січні зимна з морозом та снігами погода - буле влітку у полі урода.

- У січні і горщик на печі замерзає.

- Січень - рокові початок, зимі середина.

- Січень - рокові сум, а зимі половина.

- Місяць січень весни господар.

- Січень - усьому року заспів.

- Січень на курячий скік додав дня.

- Сонце у січні крізь плач сміється.

- Січень вітром дме й морозом пече.

- Січень - селянське багатство.

- Січень хвалить сніговій, травень хвалить день дощовий, тоді серпень буде на сніп рясний.