24 травня — свято Мокія. Майже на всіх теренах України за цим днем завбачали, якою буде погода влітку. Багатовікові народні прогностичні спостереження говорять про наступне:
- Якщо у цей день ітиме дощ, то чекай мокрих жнив.
- Мокіїв день мокрий, то все літо буде мокрим.
- Дощ на Мокія - сорок днів поспіль буде падати дощ. (Це ж віщує і густий туман, який довго не опускається на землю).
- Мокрий Мокій - мокре сіно.
- Мокрий Мокій хліб замочить.
- Якщо сонце в цей день сходить червоне, то все літо буде грозове і «пожарне».
У народі Мокія вважали ще й царем граду, називали Градобоєм. Звідси приказка: «Якщо сонце не випече, то град висіче».
Градобій завжди приносив селянам лихо. Щоб «задобрити» Мокія, у його свято не працювали, молились. Дозволялася (і то в окремих випадках) праця на городі. Вважають, що на Мокія добре висівати соняшникове насіння.
А от день перед тим, 23 травня - у свято Симона Зилоти жінки-знахарки, дівчата, які переймали досвід від старших, збирали лікарські рослини. (Робити таке у цей день дозволялося лише представникам прекрасної статі). Бо наступного дня, якщо Мокій замочить чудодійне зілля, то воно втратить свою силу. Зібрані лікарські рослини знахарки в'язали у пучечки і надійно ховали від Мокія на горищі, у клуні, розвішували у добре провітрюваних місцях, щоб належно просушити. Отож, цих два свята певною мірою взаємопов'язані.
- Реклама +38063-131-82-88
- delprobi@gmail.com
- 24/7
|
22 травня — свято, приурочене до дня перенесення мощей Миколая Чудотворця з Лікії до італійського міста Бар. З цієї нагоди Папа Римський Урбан II в XI столітті узгодив обрядову відзнаку свята. Але за своїми урочистостями воно поступається вшануванню Святого Миколая 19 грудня. У народі травневе свято називають днем Літнього Миколи. Він символізував початок випасу коней на лугах.
Перед тим господарі збиралися біля церкви, приводили своїх коней, а священик читав молитви і скроплював гривастих помічників людини свяченою водою, благословляв господарів.
Випасали коней звечора і до світанку. Вдень «запрягали їх до праці». Для випасу винаймали пастухів, або ж господарі самі пасли по черзі. Найчастіше пастухами ставали хлопці-підлітки. Власники коней справно розраховувалися з ними за труди. Не така вже й легка ця робота. Пасти доводилось і під час грози, блискавиць, буревіїв, ураганів... Та найгірше, коли в цій місцевості водилися вовки. Вони насамперед нападають на беззахисних лошат. Відлякували сіроманців здебільшого вогнем (смолоскипами). Мисливських рушниць підліткам не давали. Зрештою, мало хто їх мав. Отож пастухи часто наражалися на небезпеку.
З народних висловлювань:
- До Літнього Миколи не сій гречки і не стрижи овечки.
- Як на Літнього Миколи тепло, то й середина літа буде теплою.
- До Літнього Миколи у водоймах не купаються.
- Держи сіно до Миколи, то не побоїшся зими ніколи.
- Прийшов Літній Миколай - коней випасай.
- Від Миколи до літа ще може бути дванадцять приморозків.
- Не побачиш на Миколи колосу - будеш без хліба.
- Добре, коли Микола хвалиться високою травою.
Тарас ЛЕХМАН
18 травня вшановуємо Святу мученицю Ірину. Старовинні життєписи святих оповідають, що вона була донькою македонського князя. В апостольських часах стала християнкою. Охрестив її один з учнів апостола Павла. Згодом вона навернула до Святої Віри своїх батьків. Загинула мученицькою смертю наприкінці I - початку II століття. Інших достеменних відомостей про неї не збереглося.
З народних фенологічних спостережень і практичних порад:
- На Ірини цвіте декоративна калина.
- Якщо на Ірини роса - буде добре для вівса.
- На Ірини погану траву викидають з поля геть.
- На Ірини вранці (до сходу сонця) або ввечері висаджують капусту. Добре, коли випала роса, бо тоді капуста добре вродить.
- У другій половині травня літо стоїть на порозі і проситься у гості.
- Травень буяє - літо закликає.
- Кінець травня дощовий - літо буде грозове.
- Сухий травень - посушливе літо.
- Травень літо предвіщає, до роботи закликає.
- Шишок на сосні багато - врожай на ячмінь.
- Суниця вже червоніє - не сій проса, бо не доспіє.
- Хрущі літають з дзинчанням - до ясної погоди.
- Багато хрущів - будуть рясні проса.
- Увечері «хрущі над вишнями гудуть» - наступного дня буде тепло.
- Дуб розвивається - буде похолодання.
- Ластівка цієї пори день починає, а соловей кінчає.
- Ранковий туман - на потепління.
- Погода похмура і холодна прояснюється до ночі - ще будуть похолодання.
- Птахи збудували гнізда на сонячній стороні - буде холодне літо.
- Прийде літо - буде розмаїто...
6 травня — свято Юрія, якого у народі вважають покровителем домашніх тварин і... пастухів. Також він «приятель» усіх лісових, польових звірят.
За звичаєвим правом, до Юрія, якщо дозволяла погода, можна було вільно випасати корів, кі, овець будь-де. А з настанням свята вже заборонялося робити це на місцях сінокосів. Отож на Юрія споряджали домашній вигін худоби на постійний випас. Дійство набувало урочистості. Навіть запрошували священика. На Юрієву росу, яка вважалася особливо корисною, цілющою, корів виганяли до сходу сонця неодмінно свяченою на Квітну неділю вербовою галузкою, щоб «Свчтий Юрій оберігав їх», щоб «корови давали багато молока, приносили приплід».
У цей день господарі дотримувалися строгого посту, наче піклувалися прь здоров'я домашніз тварин, а от пастухів щедро частували. Для цього кожна господиня готувала для них ситні сніданки, обіди, вечері. Але пастух не мав права спожити бодай крихту з цих страв, доки не вижене череду на пасовище.
З народних спостережень:
- На Юпрія великі роси - будуть добрі покоси.
- Юрій з водою - Микола (22 травня) з травою.