27 вересня християни східного обряду відзначають свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, одне з двонадесятих головних свят Східної Церкви.

У цей день вірні вшановують пам'ять віднайдення Хреста Господнього, яке відбулося, згідно церковних історичних джерел, у 326 році в Єрусалимі біля гори Голгофа - місця Розп'яття Ісуса Христа. Після страти Сина Божого язичники намагалися всіма способами стерти з пам'яті людської спогади про цю подію. Навіть засипали Голгофу і Гріб Господній, а на їх місці збудували язичницький храм з кам'яними ідолами.

Все змінилося аж через 300 років, за часів правління візантійського імператора Костянтина Великого. Втім, найбільша святиня християнства була знайдена не ним, а його матір'ю імператрицею Єленою (Оленою).

Згодом створили ікону Воздвиження Чесного Хреста, яка стала чудотворною. Щира молитва до неї допомагає позбутися безпліддя, невиліковних онкологічних хвороб.

Народні прикмети дня:

- Воздвиження до зими ближиться.

- Воздвиження може налякати морозом.

- Якщо на Воздвиження дме північний вітер, то літо буде теплим.

- Заморозки зранку - до ранньої зими.

- Якщо погода ясна і тепла, то холоди настануть нескоро.

- Різко похолодало - весна буде ранньою.

Тарас ЛЕХМАН

25 вересня вшановують Святого Автонома, італійського єпископа, який навертав язичників до Христової Віри у Малій Азії, зокрема проводив місійну діяльність на південному узбережжі Чорного моря. Прославив Христа мученицькою смертю 323 року.

На Автонома припадає осіннє рівнодення.

За народними фенологічними спостереженнями, у цей день змії збираються у кубла і ховаються на зиму у норах, ямах під кореневищами дерев, пеньків, під каменями-валунами, порослими чагарниками (такі часто побачиш у Карпатах)... Де буде затишно взимку - там вони і сховаються. У плазунів добре налаштований «барометр».

Встигнути сховатися, за повір'ями, вони мають до 27 вересня (свята Воздвиження Чесного Хреста). Мовляв, яка змія не встигне цього зробити, то неодмінно загине. Щоправда, коли осінь видавалася доволі теплою, то плазунів (вужів, гадюк) бачили і на свято Покрови (14 жовтня). Така їхня поведінка віщує про пізню і теплу зиму.

Слід пам'ятати: цієї пори змії (насамперед гадюки) стають дуже агресивними, небезпечними. Тому будьте обачні!

У давнину, аби вберегтися від них (їхніх укусів), використовували численні замовляння. Дорослі, ідучи до лісу, брали зі собою свячену на Великдень сіль, інші обереги. А от самих дітей до лісу не пускали...

Тарас ЛЕХМАН

21 вересня християни східного обряду відзначають велике свято - Різдво Пресвятої Богородиці Діви Марії, яке належить до дванадцяти найбільших церковних свят, і саме воно відкриває їхній лік у новому церковному році, який розпочинається 14 вересня.

Християни відзначають це свято приблизно з VI століття. Його сенс полягає у прославленні Богородиці, Її народження - першої події у ряду тих, якими Господь готувався врятувати людство. А ще в тому, що людина має беззастережно вірити і довіряти Богу.

У народі Різдво Пресвятої Богородиці називають Другою Пречистою, або Осінньою Пречистою. Як відомо, Перша Пречиста - це Успіння Богородиці (28 серпня); Третя Пречиста - свято Введення у храм Пресвятої Діви Марії (4 грудня), або Зимова Пречиста.

Народні прикмети:

- На Другу Пречисту - друга зустріч осені.

- На Другу Пречисту приходить справжня осінь.

- Друга Пречиста - день дощовий (любить падати дощ).

- На Другу Пречисту не побачиш у небі пташок.

- Прийшла Перша Пречиста - одягла природа намисто; прийшла Друга Пречиста - взяла комарів нечиста; прийшла Третя Пречиста - стала діброва безлиста.

- Прийшла Друга Пречиста - на дереві чисто; прийде Покрова (14 жовтня) - на дереві голо.

Вважалося: поганий, недбалий той господар, який не викопав до Другої Пречистої картоплі.

Здебільшо з дня Другої Пречистої в Україні починалися весілля, засилали старостів, щоб справити весілля, принаймні, до Михайла (21 листопада). Траплялося, що приходили ті старости, яких не хотіли бачити батьки дівчини... Звідси й приказка: «На Пречисту принесла старостів нечиста...».

Тарас ЛЕХМАН

Ми, українці, здебільшого звикли говорити про калину. Адже вона - один з наших національних символів. Але не забуваймо про горобину...

18 вересня вшановуємо праведного Захарія та його дружину Єлизавету - батьків Пророка й Хрестителя Господнього Івана Предтечі.

У народі вважалося, що цей день - середній строк жовтіння горобинового листя. Прогнозували, якою буде зима:

- Рано пожовтіло листя на горобині - на ранню осінь та холодну зиму.

- Якщо горобини у лісі багато - осінь буде мокра, дощова, а зима сувора.

- Мало ягід горобини - осінь буде суха.

Цей день у народному побуті також відзначався збиранням ягід (кетягів) горобини. Насамперед робили це з лікувальною метою. Адже вони допомагають, як сечогінний, проносний, протизапальний засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, ангіні... Сушили і зберігали їх так само, як і калину. Їдять ягоди горобини свіжими, замороженими, готують компоти, варення, а засушені плоди використовують для приготування узварів.

Колись дівчатка нанизували ягоди горобини на ниточку і носили їх як намисто. До речі, таке «намисто» допомагає лікувати зоб.

Акуратно зрізаючи кетяги, частину обов'язково залишали птахам на зиму. Для омелюхів, дроздів та інших пернатих горобина взимку - неабиякі ласощі!

Тарас ЛЕХМАН