21 жовтня — свято преподобних Трифона і Пелагії.

Спостережливі люди запримітили:

- Після Трифона і Пелагії все холодніє. А тому Трифон шубу чинить, а Пелагія рукавиці шиє.

Яким би не було посушливе літо й спекотний вересень, але Трифон і Пелагія наллють соком ягоди калини. Тим паче, коли вже були перші приморозки. Тому цей день оптимальний для заготівлі калини. Частину калинових кетягів, як і горобинових, дбайливе людське серце залишає птахам на зиму. Отож «пожинають» не весь врожай. Зрештою, калина - не вишня, багато не з'їсиш.

Знахарі також наголошують, що після посушливого літа й теплого вересня найоптимальніше збирати калину на Трифона і Пелагії.

7 жовтня — свято Теклі, яка була однією з найбільш пошановуваних жінок у ранні віки християнства.

Дослідники історії церкви вважають, що Текля - язичниця, навернулася до Христової віри під впливом проповіді Святого апостола Павла. Прийнявши хрещення, посвятила решту свого життя Господу Богу, перенесла тортури, знущання. Прожила вона 90 років, усамітнившись у горах Селевкії.

У народі кажуть:

- Після Теклі день зменшується не гусячими, а кінськими кроками.

Перша субота перед свято Дмитра - особлива, вона пов'язана з осінніми поминаннями померлих. У народі її називають Дмитрова, Переддмитрова, Поминальна або Родинна субота. Зустрічаються й інші назви.

Поминають померлих спочатку у церкві на Службі Божій і під час відправи парастасу. Це - найважливіше! Опісля, якщо випадає слушна нагода (але не всім, скажімо, доведеться довго добиратися до місця поховання родичів, друзів...), то неодмінно відвідують кладовище. І лише потім удома поминають за обіднім столом.

Колись дотримувалися правила: такий обід мав відбуватися пізніше, ніж завжди, після полудня або надвечір. За обідом в окремий посуд відкладали по ложці страв, наливали у миску води, все це ставили на ніч на покуття, залишали чистий рушник, щоб душі небіжчиків могли вмитися та пообідати. Такої традиції дотримуються і на Святвечір.

Існує повір'я: у цю ніч на кладовищі можна побачити тіні померлих, які встають з могил, аби піти до своїх родичів та перевірити, чи належно поминають їх...

Утім, яких би тільки поминальних народних традицій люди не дотримувалися, Церква наголошує: основа поминання - щира молитва!

4 листопада — свято рівноапостольного Аверкія, чудотворця, який жив у II столітті, служив єпископом міста Гієрополя.

Коли йому виповнилося 72 роки, він вибрався у подорож до Риму. Під час повернення відвідав Сирію і Месопотамію, де мав нагоду зустрітися з побожними і ревними християнами. А повернувшись додому, приготував собі гріб із відповідним написом, у якому йшлося про ті враження, що справила на нього подорож до Риму. Цей напис згодом допоміг дослідникам стверджувати, що Аверкій був справді святим християнським єпископом. Своє життя він закінчив після 193 року.

Щодо народних прогностичних прикмет, то вони запевняють:

- Якщо на Аверкія дощ лунки наливає - зима скоро прийде.

- Що день на Аверкія покаже - те й зима скаже.

А ще цей день вважався сприятливим для сватання та одружень.

Колись багато селян спостерігало за погодою не у саме свято Дмитра, а у ніч на Дмитра (з 7 на 8 листопада), бо тоді, вважали, “погода, як і дівка, хитра”. За нею прогнозували хід зими і майбутній врожай.

- Чим раніше чи пізніше у ніч на Дмитра (вечір, перша половина ночі, світанок) випав сніг - тим раніше чи пізніше встановиться зима.

- Якщо у ніч на Дмитра падав дощ, а вранці припік мороз, калюжі покрилися льодом - здебільшого така погода буде до кінця листопада.

- Скільки снігу нападало на Дмитра (береться до уваги товщина снігового покрову) - стільки снігу триматиметься протягом грудня.

- Дмитро прийшов зі снігом - весна пізня.

- У ніч на Дмитра випала снігова крупа - на Михайла (21 листопада) зима на ноги встане.

- Яка погода у ніч на Дмитра - така і в Новорічну ніч (але йдеться про свята Меланки і Василія - з 13 на 14 січня).

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.