PROBI

-У червні сонце зійшло та не зайшло. (Про короткі літні ночі).

-Нема ночі коротшої, ніж у Петрівку.

-Низько пливуть хмари – до дощу.

-Кроти повилазили з нір – на дощ.

-Здалеку чути гучний стукіт коліс потягів – на дощ.

-Пилюка зі стежок уверх підіймається, нею «крутить» вітер – бути опадам.

-Червень з грозами – дощові (мокрі) жнива.

-У сіні дощовина – у засіках порожнина.

-Виросло багато бур’янів і вони високі – взимку випаде багато снігу.

-Жито щойно колоситься, а господарю не спиться, бо вже думає про жнива.

-Бджоли бринять – буде сухо і тепло.

-Зозуля кує – дощу не буде.

-Веселка видна вся – до дощу.

-Риба грає, вискакує з води – чекай негоди.

-Перед грозою риба не клює.

-Розсада всотує полив – буде сухий сінокіс: не вбирає вологи – мокрий.

-Соловейко співає, допоки жито дозріває.

-Колосяться трави – невдовзі прийдуть жнива.

-Коли колоситься трава, то птахи мовкнуть, бо висиджують і доглядають малят.

-Рясно цвіте чистотіл – на мокре літо.

-Сизе небо при заході сонця – на погоду.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

31 травня – 1 червня – перехідні свята Зіслання Святого Духа і Пресвятої Трійці, які відзначають відповідно на 50-51-ший дні після Воскресіння Христового, завжди у неділю і понеділок. У народі їх узагальнено називають Трійцею, П’ятидесятницею, Зеленими святами.

Цієї пори буяє вся природа, рослинність сягає епогею у своєму розвитку. Ще напередодні Зелених свят, у суботу, господарі прикрашають свої домівки, господарські будови, криниці, ворота, плоти гіллям липи, дуба, клена.., підлогу встеляють аїром, лепехою. Таку традицію називають «клечанням», «маїнням». Загалом, це поклоніння природі як творінню Божому, дяка Всевишньому, що дожили до величних радісних свят. Тут чітко простежується синкретизм християнства і язичництва. Приповідають: «Зелені свята, в горах рай...». Земля має нагадувати Едем.

У неділю у церквах святять букети квітів і трав – лісових, лугових, польових, садових. Для них збирають ромашки, полин, чебрець, любисток... Більшість рослин – лікарські. Цей букет вважається оберегом. Його зберігають протягом року. А старий букет спалюють, попіл розсипають по грядках «на врожай». Знахарі з відповідними замовляннями старим (торішнім) троїцьким букетом обкурювали хати, щоб уберегти господарів від усього лихого. Траплялося, що троїцький букет клали у труну під голову померлому.

На Трійцю святять криниці.

За фенологічним календарем, з Трійцею приходить літо. Косити сіно починали здебільшого після Зелених свят.

У дохристиянські часи цієї пори наші пращури справляли проводи русалій. Язичницькі традиції, молодіжні ігри та розваги почасти збереглися й дотепер у троїцьких обрядах. (Звісно, не у первозданному вигляді). Серед них – завивання живого вінка, коли трав, гілочок не зривали. Головне, щоб він не зів’янув протягом свят.

Як і на Великдень, Провідну неділю, на Зелені свята поминали померлих, ходили на кладовища і молилися на їхніх могилах.

Якщо до Трійці тривали час була посуха, то відразу після церковного Богослужіння йшли у поле, правили молебні і просили у Всевишнього жаданого дощу.

Народні прикмети:

-Пізня Трійця – пізній сінокіс, бо трави ще недозріли належно.

-Сонячна погода на Зелені свята, але перед тим падали дощі – будуть вдалими жнива.

-Мокра Тріця – жнива можуть бути мокрими.

Тарас ЛЕХМАН

28 травня – свято преподобного Микити.

За народним аграрним календарем українців, Микитин день вважався останнім терміном посіву пізньої пшениці, а також сприятливим днем для садження картоплі.

Народні прикмети:

-Погода на Микити тиха – чекай доброго врожаю.

-Ранні роси – довгі льони.

-Рання роса – льон вродить.

-Непогода в цей день – осінь буде непогідною.

-Низько хмари пливуть по небу – до дощу.

-Зі садових дерев рано облетів цвіт – не буде врожаю плодів.

У свято Микити на Поділлі готували борщ і салат з молодої кропиви.

Тарас ЛЕХМАН

24 травня – свято преподобного Симеона (у народній традиції українців – Семена) Дивногорця. Він був родом з Малої Азії. Замолоду посвятився Господу Богу і став пустельником. Жив у печері на горі; згодом у наметі з гілок дерев і кущів, якого спорудив високо на стовпі. Скромні харчі і воду приносили йому доброчесні християни. Помер 569 року у глибокій старості.

З огляду на народну традицію, вранці цього дня люди (старі і малі) виходили на наближчу гору чи пагорб, щоб першими побачити схід сонця, яке щойно підіймається з-за обрію. Його ранкове проміння має оздоровити, омолодити, додати сил та бадьорості. Господоні для такого дійства пекли калачі, які нагодували сонце. Зрештою, такі ранкові зустрічі сонця протягом року відбувалися не раз. Також вважалося доцільним скупатися у ранковій росі.

Народні прикмети:

-Схід сонця ясний – день буде погожим.

-Ранок похмурий, сонце сходить у тумані (його довго не видно) – до негоди.

-При сході сонця птахи мовчать, не співають, не щебечуть – цього дня не очікуй доброї погоди.

Тарас ЛЕХМАН