28 лютого – вшановуємо ісповідника Василія, постника, святого достойника Христової Церкви, який жив у VIII столітті.
Це останній день календарної зими, звісно, якщо не припадає високосний рік. І саме цього дня колись господарі клепали коси, гострили серпти, точили ножі...
Такі дійства годі тлумачити, що люди вже заздалегідь готувалися до косовиці, жнив. Адже сіно косять аж після Трійці, жнивують здебільшого після Петрівки. А тут ще й не орали і не сіяли. На дозрівання озимих посівів також доведеться довго чекати. Різати ножами чи колоти поросят також не поспішали. Нехай наберуть ваги до Великодня.
Деякі етнографічні джерела, розповіді старожилів, які переповідають цю традицію ще від діда-прадіда, стверджують, що так маловірні люди хотіли стяти гострими ріжучими предметами голову зимі, аби та скоріше відступила, а прийшла жадана весна.
Усі ми любимо цю юну пору року!..
Тарас ЛЕХМАН