-Черемха цвіте – завжди настає холодна погода.

-Найкраще садити пізню картоплю тоді, коли цвіте черемха.

-Черемха цвіте перед останніми весняними приморозками.

-Рясний цвіт черемхи – на мокре літо.

-Як зозуля закує, то і черемха зацвіте, але холод принесе.

-Тоді йди на ляща, коли холодно і черемха зацвіла.

-Черемха стала білою – грибівники починають приносити перші підберезовики.

-Черемха мороз кличе, але він не квапиться, бо травень його подолає.

-Соловейко мовчить – чекай на похолодання або дощ.

-Що весною посіяти і посадити, то те влітку й восени зібрати.

-Медовий май (розквітло багато медоносних рослин) – для бджіл рай, а для пасічників прибуток.

-На майський мед чекають до червня.

-Якщо був мокрий май – будуть хліб і коровай.

-Раки вилазять на берег перед дощем.

-Соловейко заспівав – літо пішло на збільшення.

-Білі метелики літають – на дощі: барвисті – на посуху.

-Рано масово літають рої комарів – на тепле літо.

-Ластівка скупалась – вже й тобі можна купатися.

-Не земля погана, а господар.

-Кукурудзу посієш впору – зерна матимеш гору.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

15 травня – свято преподобного Пархомія Великого, римського воїна, згодом побожного пустельника у Тебаїді, засновника монастирів, провідника чернечої братії. Помер 346 року.

У народі кажуть:

-Пархом – бокогрій. З цього дня має остаточно встановитися літня погода.

-Пархом – ворота літу.

-Прийшов Пархом – запахло теплом.

-Якщо Пархом повіє теплом, то все літо буде теплим.

-Холодний Пархом – на холодне літо.

-Перед Пархомовим похолоданням на кілька днів мовкне зозуля.

-На Пархома баба з печі злазить і йде грітися на сонці.

-Зацвіли ялівець і калина – сій ячмінь.

Тарас ЛЕХМАН

11 травня – свято Мокія.

У розпалі аграрні роботи. Вже посадили частину городину, засіяли у святу землю насіння сільськогосподарських культур... Усе потребує вологи. Якщо не було дощу, то просили його у преподобного Мокія. (Зважали на певну спорідненість слів: Мокій – мокро -  змочити, намочити...).

Марновірні люди навіть вдавалися до магічного дійства. У ніч на Мокія, якщо не падав дощ, зволожували у річці рядно і стелили його а грядці, аби таким чином викликати жаданий дощ. У Карпатах зверталися до мольфарів, які «уміли закликати дощ».

Добре, коли на Мокі випав хоч дрібний дощик, бо тоді дощитиме (нехай, навіть, з перервами) протягом сорока днів. Буде благодать для землі і рослинності. Посуха може спричинити голод.

У народі кажуть:

-Травневий дощ – золото з неба.

-У травні земля волога – не залишишся без хліба.

-Сім дощів у травні – подвійний врожай, вродить більше, ніж треба...

-На Мокія повний місяць – очікуй дощової погоди.

-Вдень було хмарно, але не випав дощ, тоді випаде вночі.

Тарас ЛЕХМАН

10 травня – свято апостола Симона Зилота, одного з 70-ти учнів Ісуса Христа.

Починаючи з цього дня, знахарі заготовляли весняні лікарські рослини, бо вважали, що на Зилота зілля набуває особливої чудодійної сили. Збирали медунку, конвалію, кульбабу, конюшину, цвіт акації, каштана... Ледь чи не кожен знахар мав свої потаємні місця заготівлі чар-зілля, про які нікому не розповідав, але, при нагальній потребі, ділився зібраним зіллям з іншими знахарями.

Вся робота починалася з молитви, примовляння (замовляння), аби рослини принесли ще більшу користь людині, допомгли подолати важкі хвороби.

На заготівлю лікарських трав ішли рано-вранці, допоки сонце не зійшло. Як тільки спадали перші росинки, починали збирати. Ніколи не брали надміру, берегли кожне зіллячко. До такої праці часто залучали дітей. Досвідчені знахарі передавали їм свої знання і навики, розповіді часто супроводжували легендами. Траплялося, що зібрану рослинність освячували у церкві або вдома кропили свяченою водою.

У народі кажуть:

-У Зилота своя турбота.

-Збирай зілля на Зилота!

-На Зилота святе зілля росте.

Тарас ЛЕХМАН