(З циклу “Рідна природа”)

Хто ж це так літнього спекотного дня дивно й невгамовно свистить у бабусиному саду?..

Вдивляюся у верховіття дерев, та нікого не бачу. Невже шпак прилетів за завичкою на вишню, щоб поласувати ягодами? Але ж «вишневий сезон» вже давно завершився, жодної ягідки не знайдеш. Самого шпака також не видно.

Тим час свист лунав усе гучніше й гучніше. Після нетривалих пошуків знайшов виконавця. Це дятел вмостився високо на засохлій гілці старого горіха і насвистує мелодії.

Відверто кажучи, я оторопів. Адже й гадки не мав, що дятли свистять, хоча доволі часто спостерігав за ними. Був упевнений: вони лише барабанять по дереву, вишукуючи короїдів.

Дятел тим часом високо-високо підняв дзьоба і ще раз заспівав свою мелодію, та так хвацько, що, здавалося, червоний берет ось-ось злетить з його голови. Потім на мить стих і забарабанив по сухій гілці.

Воістину, вік живи - вік учись. А скільки ще незвіданих таємниць приховала від мене Природа?!.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.

м. Львів