НЕПЕРЕСІЧНИЙ ТАЛАНТ

 

Григорія Тютюнника (1920-1961 роки життя) український читач знає насамперед як блискучого прозаїка. І мало хто здогадується, що він був ще й талановитим поетом.

Німецько-радянська війна (і так історики тепер називають Велику Вітчизняну війну) застала письменника у Харкові. Виповнився йому тоді 21 рік. З третього курсу філологічного факультету університету разом з Олесем Гончарем, іншими студентами пішов Григорій Тютюнник у страшний вир війни. Про ті найдраматичніші дні свого життя згодом напише: «У 1941 , восени, пішов на фронт рядовим бійцем».

Воював на передових, зазнав гіркоти полону й випробувань втечі з нього, чотири рази тяжко поранений. Втратив багато крові, здоров'я, сил, але вижив і назавжди лишився співцем високих людських почуттів, ідеалів, чистих помислів, не розгубив дорогоцінного дару бути щирим, відвертим, ніжним і сильним водночас, бути Людиною!

Григорія Тютюнника ми завжди знали і знаємо як автора талановитого роману «Вир», збірки оповідань «Зоряні межі», Невеликої повісті «Хмарка сонця не заступить». А він усе життя писав ще й вірші, незбагненно красиві, неповторно ліричні, філософські, мудрі. Але навіть в українських енциклопедіях не згадується про його високий поетичний дар. Єдина збірка «Журавлині ключі» вийшла друком 1963 року, аж через два роки після смерті автора.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.