(Дещо зі статистики)
У роки Другої світової війни Україна опинилася в епіцентрі жорстоких битв. Упродовж 1941-1945 років саме на території України відбулися колючові масштабні бої за визволення Європи від фашизму. І хай Росія не перебільшує роль у цій справі. Не одні росіяни воювали і клали голови на полі брані. Зрештою, вона (імперія Москви) сама стала одним з організаторів (і це - без перебільшення) кривавої різні, що охопила Європу.
За перемогу над фашизмом (але, ще раз наголошуємо, війну однаково розв'язали і Гітлер, і Сталін) Україна заплатила високу ціну — майже 14 мільйонів загиблих, 714 сплюндрованих міст, 28 тисяч спалених сіл, в тому числі 250 разом з мешканцями (приміром, Кортеліси на Волині), 419 тисяч зруйнованих виробничих споруд, 491 тисяча зрівняних із землею житлових будинків, понад 18 тисяч розвалених закладів освіти, науки і культури, вивезені величезні матеріальні ресурси і духовні цінності. Навіть чорнозем фашисти вивозили ешелонами до Німеччини. Такого страхітливого нищення наша держава не знала за всю свою історію. Але найбільш трагічним і непоправним була загибель кожного четвертого громадянина довоєнної України, України, яка вісім років тому (до початку війни) пережила Голодомор.
З майже 42 мільйонів людей, які мешкали до війни в Україні, станом на 1945 рік залишилося тільки трохи більше 27 мільйонів.
Україна була однією з основних ділянок воєнних дій під час Другої світової війни. Понад 7 мільйонів її громадян воювали з фашистською навалою у рядах ЗС СРСР, що становила 23 відсотки їхнього складу. У партизанських загонах, підпільних патріотичних організаціях різних напрямків (в т.ч. ОУН-УПА) боролося близько мільйона людей, половина яких загинула.
Кожен третій з семи мільйонів воїнів-українців тоді діючої Червоної Армії нагороджений орденами і медалями. Понад 2300 наших земляків отримали звання Героя Радянського Союзу (хоча, можливо, дехто й ненавидів цю імперію), 32 відзначені цією нагородою двічі, а славний український льотчик І. Кожедуб — тричі.
Українці протистояли загарбникам не тільки на своїх землях, але й воювали з нацистською Німеччиною та її союзниками і в складі армій інших держав антигітлерівської коаліції на фронтах Європи, Азії, Африки, брали участь в Русі Опору. Так, це були здебільшого бійці-українці з діаспори (США, Канада...).
Знаковою подією стало підписання українським генералом К. Дерев'янком 2 вересня 1945 року Акту капітуляції Японії, який таким чином поставив остаточну крапку у Другій світовій війні. 2007 року йому було присвоєно посмертно звання Героя України!
Тоді ж, 1945 року, поставлений делегацією Української РСР підпис під Статутом ООН означав юридичне визнання світовим співтовариством України (як держави!) членом Організації Об'єднаних Націй. Тим самим підтверджувався статус українського народу як однієї з воюючих сторін, що у складі сил антигітлерівської коаліції зробила значний внесок у розгром спільного для всього людства ворога у Другій світовій війні.
Пам'ятаймо своїх героїв!
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!