ЛІКВІДАЦІЯ СІЧІ: ТРАГІЧНА СТОРІНКА ІСТОРІЇ

Одна з найтрагічніших сторінок нашої історії — ліквідація Запорозької Січі. Російський узурпатор продовжує свою ганебну політику щодо України і в XXI столітті. (Впродовж віків він її ніколи не припиняв). Отож, з огляду на сучасні події, варто згадати про події минулого...

У 1774 році закінчилася чергова довготривала російсько-турецька війна. Хоча Петербург гучно та пишно святкував перемогу, проте в самій Росії спокою не було. Над Доном спалахнуло й набрало руху повстання на чолі з Омеляном Пугачовим. Відомо, що той навіть листувався із запорозькими козаками, аби вони підтримали його. Катерина II, неабияк налякана бунтівниками, наказала немилосердно покарати їх. З великими потугами, не відразу, але царському війську таки вдалося придушити повстання. Для царату слово “повстання” видалось надто гучним, тож назвали його “бунтом”.

Неспокійно було і на Запоріжжі. Козаків, які поверталися переможцями і героями з турецької війни, чекала вельми неприємна несподіванка. Їхні споконвічні землі імператриця Катерина II щедро роздавала разом з місцевим населенням своїм улюбленцям-фаворитам, російським поміщикам. Запорожці небезпідставно занепокоїлись, що російська імператриця зухвало нехтує їхніми вольностями. Багато хто з представників козацької старшини відверто закликав до зброї, аби відстояти свої права. Кошовий отмана Петро Калнишевський добре розумів, що після Ліквідації Гетьманщини 1764 року та автономного устрою Слобідської України 1765 року настала черга й Запорізької Січі.

Росія зуміла вийти (не без підтримки козаків-запорожців) на береги Чорного моря і закріпитися там. Тож Січ з окраїни опинилася мало не в центрі т.зв. Малоросії і тепер стала непотрібною Російській імперії як надійний щит її південних кордонів. (Так само й тепер: Росія вважала Україну своєрідним щитом між нею та НАТО, але історія повернулася навпаки — Україна проситься в НАТО, тож саме такою вона не потрібна Росії). Тим паче, Катерина  II, добряче налякана подіями на Дону, вже аж ніяк не могла терпіти козацьку республіку на Дніпрі з її вольницею, демократичним устроєм, який суперечив імператорському абсолютизму. До речі, попри моє вельми зневажливе ставлення до марксизму, слід зазначити (а деяким опонентам усвідомити!): саме Карл Маркс назвав Запорозьку Січ першою в Європі демократичною республікою.

На свято Трійці (Зелені свята) — це ж треба так вибрати час! - 1775 року фаворит Катерини  II Потьомкін, який ще недавно мав честь записатися до Війська Запорозького рядовим козаком, виступив на засіданні царського уряду з проектом ліквідації української вольності. Генерал Текелій одразу ж отримав таємний циркуляр, у якому було чітко вказано: розгромити Запорозьку Січ, роззброїти і розігнати козаків, спалити дотла всі будівлі, рухоме майно конфіскувати, а козацьку старшину арештувати.

Стотисячне російське військо оточило Січ. Десять тисяч козаків, які знаходились там, вирішили не чинити опору. Сили і так виявились нерівними. Частина запорожців, перебравшись через плавні (такі “стежки” були відомі тільки їм), вирушила до Дунаю, а звідти — на території, підлеглі Туреччині. Тих, хто залишився, під конвоєм відправили до найближчих фортець.

Московські війська розграбували майно Запорозької Січі, захопили скарбницю, зброю, прапори, реліквії, архів, забрали провіант. Після цього спалил Січ, не пошкодували й величну Покровську церкву. Козакам вдалося врятувати і вивезти до Задунайської Січі свою національну святиню — ікону Покрови Божої Матері, яка вже тоді вважалася чудотворною.

Царське військо не обмежилося Запорозькою Січчю. Добре озброєні загони рушили по козацьким зимівках і хуторах, виганяючи людей у села та міста, де їх переписували і віддавали поміщикам. Так на теренах України було запроваджене кріпацтво.

Найтяжча доля чекала кошового отамана Війська Запорозького Петра Калнишевського. Його разом з писарем Іваном Глибою і суддею Антоном Головатим вивезли до Росії і засудили до довічного ув'язнення. Петро Калнишевський перебував у монастирські в'язниці на Соловках 25 років. Там осліп і помер на 112 році життя.

3-го серпня 1775 року Катерина II видала маніфест, в якому повідомила всіх підлеглих Росії про ліквідацію Запорозької Січі. Пам'ятаймо це і не допустімо такого!

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.