ПОКЛІН РІДНОМУ КРАЮ

 

Свого часу у літературних колах Галичини, та й серед читачів, був популярним вірш Василя Пачовського «Поклін Тобі доземний, Рідний Краю». На щастя, він і тепер входить до виданих антологій.

Поет народився 1878 року в с. Жуличах на Золочівщині, в сім'ї священика. Закінчив Віденський університет, вчителював у гімназіях Станіславова і Львова.

У 1915-1918 роках зголосився до праці в австрійських таборах для українських полонених. У 1920 році доля закинула поета на Карпатську Україну, де вчителював у Берегові до 1929 року. Згодом повернувся на рідну Галичину, спочатку до Перемишля, потім до Львова, де й помер 1942 року.

Василь Пачовський - один із провідних представників знаної літературної групи «Молода муза». Йому належить поетична збірка «На стоці гір», епічна поема «Золоті ворота» (на жаль, не завершена; у 1937 році вийшла друком її перша частина «Пекло України»), низка драматичних творів - «Сон української ночі», «Сонце руїни», «Сфінкс Європи», «Роман Великий», «Гетьман Мазепа», ряд наукових праць з історії Закарпаття.

Твори цього автора пройняті візією Української незалежності та державності. Зрештою, саме життя поета є зразком служіння рідній землі.

Василь ПАЧОВСЬКИЙ:

«ПОКЛІН ТОБІ ДОЗЕМНИЙ, РІДНИЙ КРАЮ»

Поклін Тобі доземний, Рідний Краю,

Цілую з гір Твій порох і ридаю

З граничних стін!

Цілую кров,у поросі пролиту,

І бачу жертву на хресті прибиту,

І дим з руїн!

Земля Твоя розрізана на чверті,

А нації присуджено суд смерти -

Без моря й гір.

Сини Твої розсипані по світу

В ненависті, без віри, без завіту,

Без ясних зір!

Зробив Ти з мене співака кохання

І злегковажив моє слово зрання -

Як пустоцвіт.

А я творив весь вік слізьми і кров'ю

Тобі завіт для Бога із любов'ю,

Як Бог свій світ!

Не жаль мені, що я не маю хати,

І буду десь під тином умирати -

У чужині.

А діти будуть витягати руки

У ріднім краю поміж чужі дуки -

Весь вік на дні.

А жаль мені, що зрив такий народу

Втопився в крові, мов пішов під воду,

І щез, як шум!

Бо ми кланялись знов чужому Богу

І кликали чужих на перемогу

Братів на глум!

На глум і Бог споверг на нас прокляття

За гріх розвалля храму без каяття

В довічній млі,

І ворогам ми власними кістками

І кров'ю з вічних ран будуєм храми

В твоїй землі!

Підготували Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.