У розмовах ми інколи вживаємо слово “сабантуй”, але не замислюємось над тим, що воно насправді значить...

«Сабантуй» - слово тюркського походження. Означає - весілля плуга. Давнє весняне землеробське свято кримськотатарського народу (і не тільки). Виникло ще в доісламські часи. Спочатку молоді джигіти збирали по селу подарунки для майбутніх переможців у змаганнях і традиційних національних іграх. Найголовнішими вважалися вишиті національним узором рушники. А вишивали їх виключно молоді жінки, котрі вийшли заміж після минулорічного Сабантуя.

Свято розпочиналося вранці зі сходом сонця на майдан-толоці за селом. Трава на майдані щойно пробивалася з-під землі. Тут заздалегідь встановлювалася довга жердина з рушником-символом Сабантуя. Головні й найдавніші змагання на «весіллі плуга» - національна боротьба, кінські перегони, стрибки, біг... До речі, забіги розпочинали маленькі хлопчики. За командою розпорядника вони бігли чимдуж до тички з подарунками.

Завжди нетерпляче чекали турніру з боротьби на поясах, за результатами якої визначався головний батир Сабантуя. Батири користувалися загальною повагою. Про них складали пісні й розповідали легенди.

Один з центральних моментів свята - кінські скачки-перегони. Завойовані на них призи вважалися найпочеснішими. Їх потім прив'язували до шиї коня-переможця. Звісно, перепадало слави й похвали вершнику.

Потім ці змагання поступово переходили  у масові гуляння молоді.

Тарас ЛЕХМАН