ХАЙ КВІТУЄ УКРАЇНА!

Є такий вислів: «Не судіть за любов…». Його можна перефразувати: «Не судіть за вірші…». Тож своєю першою збіркою «Україно! Краю солов’їний…»(Червоноград: ТзОВ ВКФ «РІНГ», 2014. – 32 с.) Надія Самсін аж ніяк не прагне претендувати на певну нішу в літературі. Розрахована вона, насамперед, на родинне коло, на «своїх».Тому навіть тираж обмежений. Втім, вірші написані з палким почуттям любові до родини, до України, з глибокими духовними переживаннями. Особливо це стосується творів для дітей і про дітей. Кожна бабуся, мати добирає для своїх внучат, діточок найпестливіші, найтепліші слова, але не кожна вміє їх заримувати, що не скажеш про Надію Самсін.

Проникливі й вірші, присвячені матері, родині. Ось тут постає образ не тільки її рідні, а й всієї Великої Української Родини. Автор наполегливо шукає цікаві порівняння, влучні метафори, інші мовностилістичні засоби. Вдумайтесь: Божа Мати подарувала лілеї, як оберіг. У неї часто зустрічаються слова, які в українській культурі стали символами – калина, пісня, хатина… І навіть часте вживання слова – Бог – не є марним. Бо це – своєрідна молитва. Надія Самсін – ревна християнка, її постійно зустрінеш у церкві Воздвиження Чесного Хреста с. Добрячин, що стала для неї рідною.

Писати вірші почала ще у шкільні роки, писала в юності, у зрілому віці. (Прочитайте «Мій талант»). Однак писала тільки для рідних, близьких, друзів. Здебільшого це були привітання,вірші з нагоди різних приємних оказій. Але у того, хто творить, рано чи пізно виникає непереборне бажання вийти на ширшу читацьку аудиторію, мовляв, хай оцінять, хай розсудять. Тому «Україно! Краю солов’їний…» і стала підсумком такого стремління. Повірте, мені приємно, що довелося бути одним з перших читачів цієї збірки, її ще рукописних текстів і робочої верстки, дискутувати з автором (а вона – цікавий співрозмовник ), узгоджувати видавничі деталі. Така праця приносить тільки насолоду.

Надія Самсін народилася 6 листопада 1960 року у с. Мала Березовиця Збаразького р-ну на Тернопіллі у сім’ї Романа і Євгенії Бартків. Та коли Надії виповнилося сім років, сім’я переїхала у с. Добрячин. Закінчила середню школу, працювала швачкою, пекарем, тепер – молодша медсестра фельдшерського пункту.

1979 року вийшла заміж за Ореста Самсіна. Привідкрию таємницю: вірш «Палке кохання» - це про них… Разом з чоловіком виховала двох синів – Руслана й Андрія. Руслан з дружиною Наталею подарували двох онуків – Юліану і Владислава; Андрій з Оксаною – Андріану і Данила. Певен, ця збірочка адресована насамперед їм – внучатам, найдорожчим читачам! І не раз вони будуть читати-перечитувати бабусині рими.

…А вірші про Майдан… Тут сказано все. Вони написані слізьми, і годі коментувати! У них побажання, щоб діти, внуки, правнуки..,вся Велика Українська Родина жили під мирним небом, щоб лихоліття минали нас.

Тарас ЛЕХМАН, журналіст, викладач кафедри гуманітарних дисциплін Львівського інституту МіжрегіональноїАкадемії управління персоналом

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.