21 лютого – Міжнародний День рідної мови.

Він підкреслює важливість мовного та культурного різноманіття людства, нагадує про необхідність збереження та підтримки рідних мов, які є невіддільною частиною ідентичності кожної нації.

Це свято було проголошене на 30-тій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році. Датою відзначення обрали 21 лютого на загдку про події 1952 року у Дацці (нині столиця Бенгладеш), де під час мирної демонстрації за визнання бенгальської мови офіційною, поліцією було вбито кількох студентів. Відтоді цей день символізує боротьбу за право говорити рідною мовою.

В Україні День рідної мови набуває особливого значення. Адже українська мова протягом століть зазнавала утисків та заборон. З 1622 року і до розпаду СРСР було зафіксовано 58 випадків повної заборони використання української мови.

Особливо руйнівним був Валуєвський циркуляр 1863 року, який стверджував: «Української мови не було, немає і бути не може». Попри ці перешкоди, українці зберегли свою мову, яка є основою національної ідентичності та культури нашого народу.

Не дивно, що Міжнародний День рідної мови органічно «влився» в український календар.

Володіння рідною мовою є базовим принципом свідомості нації; саме у мові закладене національне бачення і сприйняття світу. Рідна мова формує світогляд, передає традиції та єднає покоління.

Збереження та розвиток рідної мови – святе завдання і кредо кожного свідомого громадянина.

Тарас ЛЕХМАН