19 липня – свято Макрини (Мокрини), найславнішої дівиці християнської старовини, сестри Василія Великого, першої черниці-василіянки, ігумені жіночого монастиря. Померла 379 року.

В українській словесності (мові) Макрина асоціюється зі словом «мокра». Тому її інколи називають Мокриною. Утім, за багатовіковими народними прогностичними спостереженнями, небезпідставно вважали: «Якщо на Мокрини дощ, то негода протримається тижнів зо два; будуть погано завершені жнива». Аналогічно твердили і про наступний день – святого пророка Іллі.

Щоб задобрити Макрину (Мокрину), спеціально пекли для неї прісні паляниці, але самі ж і споживали їх. Вони слугували своєрідною «добавкою» на обід у полі під час жнив. Як правило, їх поливали медом, посипали маком.

Народні прикмети:

-День Макрини – показчик осені: зранку йде дощ – початок осені буде дощовий; задощить опівдні – дощовою буде середина осені; дощ піде надвечір – буде з дощами кінець осені.

-На Макрину дощ – в наступному році буде жито.

-На Макрину дощ – не буде горіхів.

-Макрина осінь споряджає, а Анна (7 серпня) – зиму.

Тарас ЛЕХМАН