Вишиванко моя, вишиваночко,

Моє серце в тобі і душа.

Я твоя українка, львів’яночка,

Ти мені повсякчас дорога.

І без тебе не знаю я свята

Ти чарівністю світишся вся...

Українським і хлопцям, й дівчатам

Вишиванка завжди до лиця.

Одягаю тебе я охоче

І натхненною йду до звитяг,

В тобі серце у грудях тріпоче,

Як у гору піднесений стяг.

Вишиванко моя, вишиваночко,

Хоч пройшла я немало доріг,

Та була ти найкраща вдяганочка

І надійний завжди оберіг.

Як рукою притисну до серця

Вишивану сорочку свою,

То я в ній і відважно, і твердо

На землі своїй рідній стою.

* * *

ОДА ШАХТАРЮ

(Триптих)

* * *

МУЖНІСТЬ

Шахтар – професія для мужніх,

У кого сильні тіло й дух.

Для тих, хто вірить в силу дружби

Та у роботі відчайдух.

«Підземне царство» - не оаза,

Скоріш запилений «тартар».

Рішучий, сповнений відваги,

Іде, немов на бій, шахтар.

З пластом вугільним у вибої –

Непереможний вугледар

В труді стає щодня героєм,

Несучи людям тепло в дар.

Щораз спускаючись у пітьму,

Не схибить в лаві важкий шлях –

Йому ліхтар на касці світить,

Неначе зірка в небесах.

Солоний піт просяк спецівку,

У чорнім поросі лице...

Та все ж з роботи він в домівку

І жарт, і усмішку несе.

Із підземелля промінь світла

Він взяв для завтрашнього дня.

Таким дарунком є для світу

Почесна праця шахтаря.

НІЖНІСТЬ

Руки шахтарські – тверді мозолі,

Вони добувають тепло з-під землі.

Та ніжні вони, ніби дотик крила,

Бо в них є довіку запаси тепла.

Очі шахтарські – озерця з-під вій,

Чисті, бездонні, із відблиском мрій.

Ти зазирни в них і ця глибина

Щастям людським засіяє сповна.

Серце шахтарське – палке, як вогонь,

Ти лиш торкнись розпростертих долонь –

Зразу почуєш душі буревій,

Котрий належить тобі лиш одній.

ГЕРОЇЗМ

А тут непрошено, нежданно

В наш край нагрянула війна.

І перекрела захланно

Надії й мрії шахтаря.

І вийшли гірники з вибою,

Щоб захистити рідний край.

Взяли вони у руки зброю,

Сказавши шахті: «Не чекай!..»

Тільки здобудем перемогу,

То ми згадаємо ураз

До шахти рідної дорогу.

Ми повернемось в мирний час.

Та довелось немалі втрати

В борні понести шахтарям.

Війна забрала їх багато,

Піднявши смуток «на-гора!».

Ганна КУЗЬМАК