Про неї можна вічно говорити.
Вона, немов весняний цвіт.
Я хочу надихатися, творити,
Полинуть з нею у ліричний світ.
І хочеться, так хочеться писати
Інтимні вірші, лірику, пісні...
Та от боюся їй про це сказати...
Втім, кожні миті з нею чарівні.
Маркіян ЛЕХМАН.
Студент Української академії друкарства
м. Львів