Про неї можна вічно говорити.

Вона, немов весняний цвіт.

Я хочу надихатися, творити,

Полинуть з нею у ліричний світ.

І хочеться, так хочеться писати

Інтимні вірші, лірику, пісні...

Та от боюся їй про це сказати...

Втім, кожні миті з нею чарівні.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів