У когось починається життя,
У когось вже пішло у небуття.
У дворах, де діти сміялись,
Тепер лиш спогади зостались.
Життя виростає з уламків кераміки
І люди складають із них мозаїки.
Коли мозаїка ламається,
Тоді і світ перевертається.
Це - немов сон поганий,
Але, насправді, світ невблаганний...
Дмитро ЗУБКО.
Учень 6-А класу Червоноградської ЗШ №5,
слухач МАЛіЖ