(З фенологічного щоденника)

Вважаю, що за лісовими птахами найкраще спостерігати ранньою весною, поки дерева не вкрилися листом, коли пернаті щойно повертаються з вирію, невгамовно співають, шукають собі пару, і навіть за тими птахами, які не відлітають у вирій.

У травні, на початку літа також добре чути їхні голоси — пташині концерти, але самих виконавців годі побачити. Широкі крони дерев, вкриті рясним листом, навіть хвойні дерева, які тієї пори стають “пухнастими”, надійно маскують пернатих.

Отож навідався у лісову смугу наприкінці березня і зустрів свою «давню» знайому - вівсянку. Жовтуватого кольору з дрібними темними цятками (розміром, як зерна вівса) вона нагадує канарку. Але це про самця. Самичка виглядає скромніше. Ще змалку вчили мене розрізняти цю пташку. Потім читав про неї у біологічних довідниках, користувався Інтернетом.

Пташка стрибала по гілках, потім спустилася на землю і щось заклопотано вишукувала. Мабуть, поживу. Адже вже ожили комашки, черв'ячки... Вівсянка до них ласа. Та, насамперед, надає перевагу насінням рослин. Тому навідується на поля з хлібними злаками. Після жнив має багатий стіл із зерна, що впало на землю. Підбирає його. Холодної пори вівсянки збираються біля людським поселень, часто у компанії синичок.

Наостанок вівсянка неабияк потішила мене своїм хвацьким співом:

- Сінь-сінь-сінь!..

(Щось схоже на китайську мову).

Кажуть:

- Вівсянка весною заспіває - значних похолодань уже не буде.

- Почув голос вівсянки - можна розпочинати весняну сівбу.

- Вівсянка весну будить.

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів