Дивлюсь на неї із вікна.
Проходить повз, уваги не зверта
Красива, мила і хороша.
П'янить, мов чарка стиглого вина.
Вона іде, як Нефертіті,
Боюсь поранить її словом
І знову глянуть. То - даремно.
Ні, не потраплю в її сіті...
Віктор СІНЬКОВСЬКИЙ