(Майже притча)

Викладач з основ творчості прочитав студентам-журналістам фрагмент художнього тексту, у якому йшлося про таке:

- Молода, знатного роду дама, але сталося, що збанкрутіла, позичила у лихваря чималу суму грошей. Не так вже й важливо, що вона залишила під заставу. Повернути борг вчасно не змогла. Тож прийшла до лихваря з проханням, аби той хоч трохи відтермінував дату сплати боргу, адже вона, гречна дама, неодмінно поверне. Він погодився, однак за умови, коли дама зголоситься з ним на таке парі: лихвар покладе у торбинку два камені - білий і чорний; якщо дама витягне білий камінь, то лихвар прощає їй борг, а якщо чорний, то також прощає їй борг, але та стає його дружиною.

Дама погодилася, хоча й підгледіла, як закоханий до безтями у неї лихвар зумисне поклав у торбинку два чорні камені.

- Яку б логічну розв'язку ви знайшли цій історії? - запитав студентів викладач і наголосив, - Поміркуйте добре!

Студенти в аудиторії замислились, стали чухати потилиці, перешіптуватись... Та один з них випалив:

- Дама, не вагаючись, опустила руку у торбинку, витягнула один з чорних каменів (та й вибору не було) і застерегла лихваря: «Відтепер і до останку свого життя будеш мучитись зі мною!..»

Підслухав і записав

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.

м. Львів