Люблю, як зранку ти відкриєш повіки,

В них — твоя радість, мого серця ліки.

Світитиме в небі зоря світанкова -

Так пісню прощальну співа тихий вечір.

Я обійму тебе ніжно за плечі.

Може, пройдемось провулками Львова?

Посидимо, може, у Стрийському парку,

А чи гайнем до Високого замку?

Там завжди палає краса...

Як хоче, поїдем в Шевченківський гай,

Куди відвезе нас старенький трамвай.

Тут ніжно сріблиться роса.

І бачу я радість у твоїх зіницях,

А погляд, мов стріли стрімкі - блискавиці.

На столику в горнятках чорна кава...

Радію я, що поруч ти зі мною,

Я марю зачарований тобою...

Та усміхнулась зіронька лукава...

Маркіян ЛЕХМАН.

Студент Української академії друкарства

м. Львів