Останні новини

У другій половині XIX століття активним учасником музичного життя Львова був Кароль Мікулі.

Він народився 20 листопада 1821 року у Чернівцях. Помер 21 травня 1897 року у Львові. Піаніст, композитор, музичний фольклорист. За походженням - вірменин. Музичну освіту здобував у Парижі. Навчався у Ф. Шопена.

1848-1852 років виступав як піаніст у країнах Європи, побував з концертами у Києві.

Протягом трьох десятиліть очолював музичне життя Львова. У 1858-1857 роках Кароль Мікулі - директор музичної школи (згодом - консерваторії) Галицького музичного товариства, диригент його оркестру та хорів.

З 1887 року утримував власну школу музичного мистецтва.

Кароль Мікулі - автор фортепіанних п'єс, творів для скрипки і кларнета, хорів, пісень, обробок для фортепіано «48-ми румунських національних арій», збірок українського, польського, молдавського музичного фольклору. Видав працю «Монографія про канон». Був редактором першого повного зібрання творів Ф. Шопена.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН

«Родимий краю». Ця пісня колись була народним гімном Сокальщини, Прибужжя. І знали її не тільки у цьому краї. Втім, мало хто здогадувався, що її автор - греко-католицький священик Віктор Григорович Матюк.

Він народився у с. Тудорковичі (тепер - Федорівці) 18 листопада 1852 року, помер 8 квітня 1912 року у с. Карів, де і похований. Український композитор, теоретик музики.

1879 року закінчив Львівську духовну семінарію. Був сільським священиком. Основи теорії музики вивчав у П. Бжанського, брав уроки у композиторів і диригентів І. Гуневича та І. Лаврівського.

У творчій спадщині Віктора Матюка кантата «Гамалія», музика до мелодрам «Капрал Тимко» і «Наші поселенці» (обидві написані 1897 року(, а також до драми Івана Франка «Три князі на один престіл».

1884 року Віктор Матюк видав збірку «Боян», а 1886 року - «Руський співаник для шкіл народних». 1906 року - «Короткий начерк з гармонії і композиції».

Йому належать солоспіви «Веснівка», «Із сльозою в оці відійду», «Родимий краю».

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН

 

Забудову Києва кінця XVIII - першої третини XIX  століття годі уявити без українського архітектора Андрія Івановича Меленського.

Він народився у Москві 1765 року, а помер у Києві 1833 року. Український архітектор, представник класицизму. Навчався у Москві та Петербурзі, зокрема у Д. Кварнегі.

У 1799-1829 роках - головний архітектор Києва.

Андрій Меленський брав участь у створенні генерального плану Києва. Збудував перший міський театр, ряд особняків, будинки громадських місць, пам'ятник на честь повернення Києву Магдебурзького права, Миколаївську церкву-ротонду на Аскольдовій могилі.

Храмове будівництво займає особливе місце в архітектурних проектах Андрія Меленського. Він долучився до створення церков Миколи Доброго, Різдва, за його проектом споруджено новий корпус Київської духовної семінарії та ряд об'єктів у Флорівському монастирі.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН

Хто така Маруся Богуславка — героїня української народної думи, чи реальна постать?..

За сюжетом, перебуваючи в турецькій неволі, Маруся Богуславка відкрила в'язниці і випустила на волю сімсот полонених козаків. Вірогідних історичних даних про Марусю Богуславку немає. Вважають, що це узагальнений образ української жінки-патріотки, створений народом на основі багатьох фактів мужньої непохитної поведінки жінок-бранок.

Думу про Марусю Богуславку високо оцінював Тарас Шевченко. Її сюжет використали в однойменних творах Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький та інші автори. У 1951 році за мотивами думи О. Свєчніков створив балет.

1981 року у місті Богуславі на Київщині Марусі Богуславці встановлено пам'ятник.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН

Коли заходиш у літературно-меморіальний музей Івана Франка у Львові, то складається враження, що господар вийшов на хвилинку і ось-ось повернеться, поспілкується з тобою, говоритиме про літературу, журналістику, фольклор, історію, політику... Тут витає дух Каменяра, його “жива” присутність відчутна у всьому. А якщо не повернеться (маємо на увазі фізично) Іван Франко, то таку духовну розмову охоче проведуть працівники музею...

Після багатьох років поневірянь «по чужих кутках» письменник, нарешті, міг збудувати власний дім. Коштами допомогли друзі, шанувальники його слова. Іван Франко прожив у ньому з 1902 по 1916 рік. І хоч часто у стінах будівлі було доволі холодно (майстер-поляк як на зло спорудив у робочому кабінеті Франка кепську піч, що погано гріла), все ж серце зігрівала радість: «В своїй хаті - своя правда». Та й сім'я почувала себе комфортніше. Тут Каменяр написав чимало нових творів (щоправда, найлегше писалося на кухні, де було найтепліше, а гамір домочадців йому ніколи не заважав). Він уже міг систематизувати і розташувати свою бібліотеку, яка налічувала 10 тисяч томів, в т.ч і цінних стародавніх рукописів.

ЯК ТУДИ (НЕ) ПОТРАПИТИ...

XXVI Форум видавців у Львові виявився аж “перенасиченим” (це — в доброму розумінні слова) програмою. Серед цікавих, змістовних, заходів з неабиякими інтригами: книжкові виставки, творчі зустрічі, презентації, лекції, спілкування з авторами, видавцями, відкриття нових імен, вручення нагород переможцям, розпродаж книг з автографами... Усього не злічити, тим паче, усі заходи аж ніяк не відвідати. Доводилося обирати. Втім, усюди цікаво, повчально, всотуєш нову й нову інформацію, відкриваєш нові й нові обрії.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.