Останні новини
25 березня 2024
24 березня 2024

 

Грім сонце навпіл розколов

під шум дерев, на поверх нижче,

гаряча суміш залягла

на рукотворне кимось днище.

Стілець. Актриса різних жанрів

давно забула про театр,

сама з собою розмовляє.

Без пошепки. Ні звуку у її кімнаті.

Падіння викликало бурю,

ніч одягла вечірнє плаття.

Театр паростка пускає

із неповторного багаття.

Остання роль її чекає -

дзвінок тій самій блискавиці,

у мандри ночі вирушає

проміння сонця із криниці.

Актрисо! Поверни нам сонце

Руками! Розумом! До неба!

Театру вічно не страждати,

Театру більшого не треба.

(Картинки з життя)

Осінь. Вже й граки відлетіли, а з ними, мабуть, і мій знайомий грак Гришко...

Якось весною приятель запросив мене до себе в гості і відразу повів на лоджію.

- Покажу щось цікаве! - запевнив він. - Знаю, що ти любиш звірят і птахів.

Там, у кутку лоджії, сиділо у старій хутряній шапці, мов у гнізді, пташеня грака. Зіщулилося...

- Звідки воно у тебе взялося? - запитую приятеля, а сам дивуюся.

Той почав розповідати:

- Прогулювався я приміською лісосмугою зі своєю собачкою Жучкою. Бачу, як під деревом причаїлося пташеня грака. Тіло вже вкрилося пір'ячком, а літати ще не може. Коли наближаюся до нього, то воно тільки підстрибує по землі. Навколо літають дорослі граки, кричать, але нічим зарадити не можуть бідоласі. Мабуть, що випало з гнізда, або занадто рано хотіло випробувати свої сили.

(Етюд)

Романтична ніч. На гілці дерева сидять два ворони — Він і Вона. Їх заливає яскраве сяйво місяця і зір. Закохані птахи тихо монотонно перешіптуються. Навіть карканням таке не назвеш, бо, здається, наспівують серенаду. Ні, не дивуйтеся, вони здатні видавати мелодійні звуки. Може хочуть навчити цим людей, як зізнаватися у коханні — щирому, відвертому, отому, що раз і назавжди.

Потім їхні голоси зазвучали бравурно і раптом стали мінорними, жалісними, журливими. Щось не так...

Ворони - спостережливі птахи, проникливі. Отож бачили і хотіли нагадати нам, людям, що більшість закоханих не завжди по-справжньому цінують один одного. Людські «надбудови» під назвою «сімейне життя», на жаль, часто руйнуються. Зрада, розлучення, аборти... І все це бачить закохана пара воронів - Він і Вона.

Так, ворон- мудрий віщий птах. Принаймні, таким уявляють його в міфології. Люди вірять у нього, просять підказки, поради, і водночас бояться, а бояться... правди, а не ворона. Проти неї нічого не вдієш.

- Слухайте поради у ворона! - застерігають старші люди...

Отож сидять на гілці дві половинки пернатих. А таке подружжя є назавжди вірним, не таким, як частенько трапляється у людському житті-бутті.

...Запанувала тиша романтичної ночі. Навіть завмер пронизливий холодний вітер ранньої весни - пори кохання, чи то пори, коли спалахує кохання. Замовкли й ворони (Він і Вона), любо глянули один на одного, акуратно, щоб не порушити тишу, стали переступати по гілці, наближаючись і наближаючись, і злилися воєдино...

Люди, виявляється, настільки неідеальні, що при створенні фальшивого зовнішнього образу допускаються багатьох помилок, головна з яких — прагнення до тієї недосяжної привабливої досконалості. Не існує її. Це аж смішно!

Люди роками вимальовують із себе і навколо стільки незв'язної абстракції, що самі плутаються в ній. Тоді в їхньому «ретельно продуманому, чітко спланованому житті» з'являються наслідки з тих дріб'язкових прорахунків, мізерних, на перший погляд, деталей. Витрачають все життя заради «я» ідеального, забуваючи часом про справжнє. І вірять у свій витвір. І часто так «ламаються».

Природний порядок речей. Самостворений чи укладений тією марою безпомилковості - хтозна. Якби він не дозволяв гратися людям штучною версією себе, якби не няньчив нас, дітей своїх, не було б нам місця в його по-своєму довершеному світі.

У розмовах ми інколи вживаємо слово “сабантуй”, але не замислюємось над тим, що воно насправді значить...

«Сабантуй» - слово тюркського походження. Означає - весілля плуга. Давнє весняне землеробське свято кримськотатарського народу (і не тільки). Виникло ще в доісламські часи. Спочатку молоді джигіти збирали по селу подарунки для майбутніх переможців у змаганнях і традиційних національних іграх. Найголовнішими вважалися вишиті національним узором рушники. А вишивали їх виключно молоді жінки, котрі вийшли заміж після минулорічного Сабантуя.

Свято розпочиналося вранці зі сходом сонця на майдан-толоці за селом. Трава на майдані щойно пробивалася з-під землі. Тут заздалегідь встановлювалася довга жердина з рушником-символом Сабантуя. Головні й найдавніші змагання на «весіллі плуга» - національна боротьба, кінські перегони, стрибки, біг... До речі, забіги розпочинали маленькі хлопчики. За командою розпорядника вони бігли чимдуж до тички з подарунками.

У середовищі патріотичних сил принято плакати у темах української мови, про  утиски, репресії, Валуєвські укази, заборону друкувати книжки українською. Наявний цілий календар,  де по роках вказано дії по знищенню мови.

Але пишу не про це. Українці, як і інші люди живуть у звичайно світі з дуже жорстокою конкуренцією. Світ живе у русі , у постійній боротьбі. І виживає найсильніший.

Досить плакати, потрібно діяти. Основною метою "опонентів" української мови є зменшення  значимості мови, навязування думки, що українська є мовою сільською, непотрібною, не модною.

Що ж робити? Якщо будемо лише кричати про утиски , то наші внуки українську не розумітимуть.

Потрібно діяти. Мову потрібно популяризувати, робити її модною.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.