НЕ ПАДАЙ, ЗІРКО, З НЕБА!

4 березня християни східного обряду вшановують Святого Папу Римського Лева Великого, який жив у V столітті. Але у народному побуті українців у давнину цей день був пов'язаний з багатьма повір'ями астрального характеру. Зокрема вважали, якщо хвора людина побачить у ніч напередодні свята Преподобного Лева, як падає зірка з неба, то вона цього ж року помре. Тому до хворого навіть приходили прощатися його рідня, близькі, друзі, приятелі, сусіди, бо зірка цієї людини вже вважалася згаслою. Але не слід цим перейматися, краще знехтувати! Адже й сама народна традиція щодо такого астрономічного явища неоднозначна. Наприклад,  побутує легенда, згідно з якою чорт хоче, щоб і його зірки горіли на небі, а не тільки Божі та ангелів. Потайки запалює їх. Однак ангели все бачать і скидають чортові зірки на землю...

Народна фантазія завжди була багатою на різного роду вигадки, зокрема щодо зірок. Отож, кілька повір'їв:

- Зорі — це душі померлих людей, які відзначилися праведним життям на землі.

- Скільки зір на небі — стільки людей на землі. (Насправді ж, наша Земля стільки людей не вмістила б).

- Якщо людина праведна — її зоря ясна; якщо людина лиха, грішна — її зоря темна.

- Зорі — діти сонця. Із народженням дитини на небі спалахує нова зоря.

- Зорі, що падають, — померлі нехрещеними діти.

- Падає зірка та щезає, не досягши землі, - це відьма підхопила її та сховала в глечик.

- Падає зірка — загадуй бажання (але не лихе!), воно неодмінно здійсниться!

Однак в цих повір'ях криється висока духовна мораль нашого народу.

Тарас ЛЕХМАН

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.