14 січня християни східного обряду відзначають одразу два величних церковних свята — Обрізання Господнього та Василія Великого, а разом з ними зустрічають Новий рік за старим стилем...

Ісус Христос на восьмий день після свого Різдва прийняв обрізання відповідно до іудейського старозавітного закону для всіх немовлят чоловічої статі. Після виконання обряду йому дали ім'я, провіщене архангелом Гавриїлом у день передання благої вісті Діві Марії — Ісус.

Василій Великий — один з Отців Церкви, архієпископ Кесарії Каппадокійської, народився 329 року (за деякими джерелами — 330 року). Його знатна родина славилася щирою відданістю християнській вірі. Одержавши блискучу (як на той час) юридичну освіту, Василій став на шлях духовного життя, залишивши мирську суєту та тимчасову славу, доволі марну і примарну. Він був читцем у церкві, а потім роздав усе своє майно вбогим, вдовам, сиротам і заснував обитель для ченців, уклав строгий монаший устав, яким і тепер послуговуються отці-василіяни. Написав багато богословських праць, листів, послань, він є автором Святої Літургії (Служби Божої). Як архієпископ, стояв в обороні Христової Церкви від поширення псевдовчень, єретиканства, що заперечували Божественну Природу Ісуса Христа, Пресвятої Трійці, її єдності. За те зазнав переслідувань з боку можновладців, на яких вплинули хибні течії. Помер Святий Отець Василій Великий 1 (14) січня 379 року.

Детальніше:З ВАСИЛЕМ — НОВИЙ РІК У ГОСТІ

12 лютого припадає велике церковне свято — Собор вселенських вчителів і святителів, Отців Церкви Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого.

Святкування цього дня встановлене у Візантії 1084 року на згадку про те, кому з них слід віддати перевагу, чи то “лаври першості”. Суперечки, що породжували серед християн розбрат, були припинені після чудового об'явлення (за деякими джерелами — уві сні) всіх Трьох Святителів Митрополиту Івану. Святі Отці вирішили раз і назавжди встановити злагоду та мир між віруючими, оскільки в жодному разі не хотіли бути причиною постійних чвар та внутріцерковних розколів. Тому день 12 лютого (знову ж, за деякими церковними джерелами, день чудесного об'явлення) став відзначатися як день пам'яті Трьох Отців Церкви, які “є як один”. Крім того, у церковних календарях різних конфесій християн східного обряду для кожного з них встановлено окремі дні вшанування.

Детальніше:ТРОЄ, ЯК ОДИН...

Церковне свято Стрітення Господнього (15 лютого) належить до найвеличніших. Адже цього дня Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений до Соломонового храму в Єрусалимі.

Його Пресвятій Матері Марії, як і кожній жінці, іудейський закон забороняв входити до храму. Аж після того, коли скінчиться певний термін і вона принесе до храму пожертву — дві горлиці та два голуби, вхід буде дозволеним. Мати Ісуса строго дотримувалася цих правил. Коли Вона прийшла до святині з Йосипом Обручником і маленьким Ісусом, їх зустрів праведний старець Симеон, який отримав одкровення, що не помре до тих пір, аж поки не побачить Спасителя. Симеон упізнав у дитятку Месію, взяв Його на руки і благословив. Там же у храмі була того дня й Анна Пророчиця. Вона також дарувала своє благословення Сину Божому.

Є у свята й інша назва (народна) — Громниця. Ще за старих часів запровадили звичай цього дня святити у церквах воду і свічки. Освячена стрітенська свічка якраз і називається Громницею. Її запалювали (і запалюють) у негоду, під час грози, блискавки. Нею ж обкурювали оселю, худобу, давали в руки помираючій людині. А стрітенська вода за своєю силою майже не поступається йорданській.

Детальніше:ЗУСТРІЧ ЗИМИ І ЛІТА

24 лютого — день, присвячений Святому Власу (Власію). Його вважають покровителем домашніх тварин і навіть “першим ветлікарем”. Але коріння християнського свята сягає значно глибших часів.

За доби запровадження християнства на Русі не вдалося остаточно знищити вірування у язичницьких богів, пам'ять про яких ще довго зберігалася у фольклорі, топонімічних назвах тощо. Принаймні, тривалий час зберігалося одне з таких стародавніх вірувань про бога Велеса, покровителя великої рогатої худоби, інших домашніх тварин. Ім'я Велеса згадується і в літописах, і в рукописах давніх слов'янських угод (передусім — господарських). А після прийняття християнства язичницьких богів часто замінювали християнськими святими, наділяли їх певними функціями. Отож обов'язки язичницького Велеса (Волоса) перебрав на себе християнський Влас (Власій).

Детальніше:ВЛАС — ПОКРОВИТЕЛЬ ДОМАШНІХ ТВАРИН