Останні новини

22 грудня — церковне свято Непорочного зачаття Праведною Анною Пречистої Діви Марії. У народі його називають — Анни, Ганни, Ганки, Зимової Ганки... На Буковині вважали, що цього дня починається новий рік.

На Анни (Ганни) вагітні жінки остерігалися працювати (зрештою, у таке величне церковне свято важка господарсько-побутова праця без нагальних потреб є гріхом!), а на Закарпатті дівчата і молодиці, у яких часто боліла голова, не пряли. Проте у давнину це була окрема і досить значна обрядова дія - “прясти сонце”, бо в народі це свято ще називають “родинами сонця”. Воно пов'язане з тим, що на свято припадає зимове сонцестояння, після чого небесне світило “повертає на літо, а зима на мороз”. Відтак казали: “Прийшла Ганка — сідай у санки!”; “Яка Ганка до полудня — така зима до кінця грудня”.

Цього дня дівчата збиралися на свої дівочі сходки, щоб узгодити, як будуть відзначати різдвяні свята.

Напередодні 19 грудня до дітей (почасти і до дорослих) має завітати Святий Миколай, покласти під подушки чи у чобітки “миколайчики”. Вранці прокидаємось, а там — солодкі гостинці лежать, іграшки, книги, новенький модний одяг, про який так мріяли...

Носить він подарунки уночі, та так, щоб ніхто не знав і не бачив, бо творить добро не на показ, а для того, щоб люди тішилися гарною несподіванкою. Тому його ще називають Дивотворцем, Чудотворцем. Серед дитячих подарунків від Святого Отця Миколая часто зустрічаємо іграшкових звіряток. Не дивно, адже він є охоронцем усіх тварин, добре розуміє їхню мову і вміє спілкуватися з ними. Тож і дітей вчить любити все живе, та, насамперед, любити Бога, батьків, рідну землю...

Такий довгоочікуваний Святий Вечір напередодні Різдва Христового. З ним, як і з Різдвяними святами, пов'язуємо нові надії, сподівання, просимо у Всевишнього здоров'я для всієї родини, ласки Божої, злагоди у сім'ї, миру в Україні...

... Цього дня строго постили, нічого не їли, допоки не з'явиться на небі перша зоря. Вона й сповістить, що народилося Дитятко Боже — Ісус Христос. Підготовка до святої вечері мала урочистий характер і розгорталася як справжній ритуал, театралізоване дійство, де всі були акторами і водночас глядачами. Вірили, що всі предмети, які мають відношення до святкового столу, набувають чудодійної сили.

На покуті під образами розстеляли духмяне сіно, на яке ставили горщик з кутею та глечик з узваром. Подекуди їх накривали обрядовим хлібом — книшем. При цьому господиня наслідувала квоктання курей, квочки, що мало б забезпечити їх високу несучість, приплід курчат наступного року. Діти-хлопчики кукурікали, щоб і півників було багато до борщу. Власники вуликів несли на пасіку кутю, імітуючи гудіння бджіл, і обходили довкола свого бджолиного господарства, просили у Новонародженого Ісусика доброго достатку меду.

За церковним календарем, яким послуговуються християни східного обряду, 2 січня — свято Ігнатія Богоносця; у народному побуті українців — Гната. Цей день, як й інші передріздвяні дні, сповнений цікавих обрядів, певних пересторог, хоч останні слід вважати марними.

Наприклад, на Гната заборонялося прясти та прати білизну, одяг. (Наголошуємо, вважайте це марновірством, забобонами!). Натомість, заздалегідь ретельно прибравши оселю, дівчата та жінки здебільшого пекли обрядове печиво. На вечорницях юнки виготовляли хатні прикраси, яким відводилась особлива роль. Тож робили так звані “голубці” у вигляді птахів, найчастіше — голуба. Для цього брали шкаралупу з-під яйця (цілу, непошкоджену), з обох боків проколювали два отвори та просували крізь них кольоровий папір — крильця. Такі вироби підвішували до сволока хати. Як відомо, фігурки птаха ототожнювалися у наших давніх предків з небесним світилом — сонцем.

Цього дня сталася велика для всіх християн подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі. Він був посланий Богом на землю задля спокути гріхів людства і його спасіння. Зрештою, Ісус у перекладі з єврейської — Спасіння.

Ще старозавітні пророки передбачили місце і час народження нашого Спасителя — 5508 рік від створення світу, а про день мала сказати зоря, що спалахне на небі над Вифлеємом. Так і сталося... Отже, 7 січня - це день народження Сина Божого на землі (у церковних календарях — Різдво Христове) , відтак — початок нового відліку часу, нової ери.

Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Марія та її обручник Йосиф жили в Назареті, а до Вифлеєма прийшли, щоб виконати наказ правителя Августа: з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії у Вифлеємі зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, тому їм довелося шукати прихистку у невеликій печері, де за поганої погоди ховалися пастухи. Там Марія і народила Дитятко Боже. Тоді з неба спустився Ангел і сповістив пастухам, які в цей час не спали, а стерегли стадо, що Бог народився. Вони й першими прийшли вклонитися Немовляті.

...На небі засяяла Вифлеємська зірка. Орієнтуючись на неї, до печери прийшли три старозавітні мудреці (вони зрозуміли, що здійснилося пророцтво) й принесли Ісусові-

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.