Свято Трьох Святителів (Трьох Святих) — Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого, що припадає на 12 лютого, у церковних календарях завжди позначено червоними цифрами й літерами. Отож, воно належить до найвеличніших. Не випадково Церква називає їх Трьома Отцями, Трьома Учителями, Трьома Зорями, і всі вони — одно, серед них не існує величнішого чи нижчого за рангом. Усі троє вони однаково ревно служили на духовній ниві й однаково долучилися до становлення богословської християнської науки. Крім цього, кожного з цих Трьох Отців християни східного обряду вшановують ще й окремо: Василія Великого (329-379 рр.) - 14 січня, Григорія Богослова (326-? - 390 рр.) - 7 лютого, Івана Золотоустого (347-407 рр.) - 26 листопада.
- Реклама +38063-131-82-88
- delprobi@gmail.com
- 24/7
|
20 лютого у народному календарі українців — день Партенія, а в церквах східного обряду християни вшановують Святого мученика Партенія, який віддав своє життя за Христову Віру близько 360 року.
З Божого Провидіння його мощі зберігаються в Україні — у м. Жовква на Львівщині. Біля них не раз ставалися дива зцілення хворих. Отож варто відвідати Жовкву, храм Пресвятого Серця Христового, що при монастирі отців-василіян і щиро помолитися.
У давнину, за народним звичаєм, на цей день припадали так звані “зимові діди”, хоч здебільшого починаються вони на другому тижні перед Великим постом. Переважно відзначали їх у п'ятницю, яку називали “поминальною” або “дідовою”. Свого часу про ці звичаї досить цікаво розповів етнограф і письменник Василь Скуратівський.
Це — давні й високогуманні обряди поклоніння померлим пращурам, вшанування їх пам'яті, що залишається характерним для українського народу ще з часів язичництва, а з прийняттям християнства воно тільки посилилося. До цих днів неодмінно готували обрядову страву і залишали на ніч, як і святу вечерю перед Різдвом Христовим, для небіжчиків, щоб “діди повечеряли”. В окремих етнографічних регіонах України коливо, приготовлене з куті, меду та узвару (до речі, цю страву ще називають “страсною кутею” або “четвертою кутею”, бо готували її і на поминки), відносили на могили спочилих у Бозі родичів.
Крім зимових, були ще “весняні діди”, що припадали на другий тиждень після Великодня. “Літніх дідів” відзначали в п'ятницю на останньому тижні перед Трійцею. “Осінні” - в останню п'ятницю та суботу перед Пилипівкою.
У день вшанування Святого мученика Партенія не брали шлюбу і не спрявляли розваг, тим паче — гучних.
Тарас ЛЕХМАН
Четвертий тиждень Великого посту називають Середопістям; середу цього тижня — Середопісною, Середохресною (якраз минає половина Великого посту); неділю — Христопоклінною, оскільки в цей день у церквах виносять хрест і християни починають бити поклони.
У народній традиції українців найбільш помітною серед цих днів є саме середа. Колись того дня випікали з пшеничного борошна обрядове печиво у формі хрестиків, яке так і називали - “хрести”. Його тримали до того часу, коли їхали в поле сіяти яровину. Перед тим, як зробити засів, посівальники з'їдали по такому печиву, а одне клали на ріллю й обсіювали на добру сходи і щедрий врожай. Принаймні, вірили у таке. Також печиво-хрест тримали у мішку з посівним зерном. В окремих етнографічних регіонах України відламували по рамену печива-хреста і клали на чотири кутки ниви. І тут робили це для того, аби добре родило. Щоб воли були працьовитими, пригощали обрядовим печивом і їх.
Найвеличніше церковне свято лютого — Стрітення Господнього. Християни східного обряду завжди відзначають його 15-го дня місяця. У цей день, згідно Нового Завіту, Пречиста Богородиця і Святий Йосип Обручник принесли Ісусика до храму. Дитяткові Божому якраз виповнилося 40 днів і Його мали посвятити Богові. Так вимагав іудейський закон щодо первонароджених.
Ще перед входом у храм Ісусика взяв на руки праведний старець Симеон, якому було 300 років. Він мав видіння від Господа, що доти не помре, допоки не зустріне Спасителя світу. Старець упізнав у Дитяткові Месію, про що й сповістив усіх присутніх у святині. Тож тепер міг спокійно спочити у Бозі. Про цю подію також дізналася старенька, 84-літня праведниця Анна. Вона відразу стала ширити звістку про народження Спасителя.
Цього дня у церквах святять стрітенські свічки-громниці, які наділяються чудодійною силою. Вважають, що освячена сім років поспіль на Стрітення свічка може відвернути грозу і блискавку. Її запалюють, коли хтось важко занедужав. Стрітенська вода цілюща, як і йорданська.
Однак це свято не тільки церковне, а й народне. Воно неабияк позначилося на побуті українців, зокрема, у давніші часи за ним прогнозували погоду на майбутнє. Адже “на Стрітення зустрічаються зима з літом (весною)”. Тепло неодмінно переможе холод! Тому Стрітення ще називають Зимобором. Тільки-от, коли це станеться?..
Церковне свято Віднайдення Голови Івана Хрестителя, яке завжди відзначаємо 9 березня, у народі називають Обертінням і стверджують, що у цей день птахи починають повертатися з вирію, а сонце остаточно обернулося до літа. Тим паче, що 22 березня день вирівнюється з ніччю.
Вірили (бо це підтверджено багатовіковими спостереженнями наших предків над природою): ті птахи, які вже повернулися з вирію, шукають собі місця для гнізд.
Якщо на Обертіння бачили журавлів у небі, то рахували, скільки їх летить клином, адже, вважали, стільки золотих монет коштуватиме корець жита.