Останні новини
28 жовтня 2024
28 жовтня 2024

Весна — найчарівніша пора року. За народним повір'ями, її на вкраїнську землю приносять ластівки. Але це вже — справжня весна, з теплом та рослинним буянням. Тож як зустрічали українці весну у давнину?..

Колись в Україні з приходом весни починався цикл народних весняних свят, пов'язаних зі стародавніми віруваннями. Все це супроводжувалося піснями, іграми та хороводами, масовими ритуальними дійствами.

Найчастіше свято зустрічі весни відбувалося в день Сорока Святих Мучеників (22 березня), іноді на Теплого Олекси (30 березня), найпізніше у переддень свята Благовіщення (7 квітня), залежно від того, якою видалась весна — ранньою чи пізньою. За сприятливої погоди могли весну зустрічати і на свято Явдохи (14 березня). У народі кажуть: “Весну зустрічай, коли пташка вівсянка засвище...”. А йдучи зустрічати, діти, дівчата-підлітки просили матерів: “Благослови, мати, весну закликати...”.

До давніх українських звичаїв, пов'язаних з народженнями дитини, належало так зване “провідування”, яке мало за мету морально, психологічно, добрим словом підтримати породіллю, віддати їй шану, запитати про її здоров'я та здоров'я немовлятка.

Попри сучасний мобільний зв'язок, інтернет, зрештою, стаціонарні телефони, традиція провідування, на щастя, збереглася в українців й дотепер. А як, за яких умов можна було провідувати породіллю у давнину, якими пересторогами був сповнений цей звичай?..

Таку почесну місію виконували тільки жінки. Участь чоловіків була небажаною, оскільки, вважали, вони могли “зашкодити” породіллі, та й, зрештою, неетично. З цієї причини не веліли провідувати породіллю хворим (це — звісно!) та вагітним жінкам. Певні обмеження вводилися для жінок різного віку та різного родинного стану. Залежно від цього побутувало два види провідувань — одвідки та родини. (Мова йде про дії до звершення обряду хрещення немовлятка).

Святих мучеників-християн, лікарів-безсрібників, що не брали плати за лікування, Кузьму і Дем'яна (були вбиті через заздрощі лікарем-язичником у 284 році) церкви східного обряду вшановують двічі протягом року — 14 липня та 14 листопада. Однак у народному побуті українців святкування Кузьми і Дем'яна восени було більш поширеним, ніж влітку. Не дивно, адже господарі вже не зайняті нагальними аграрними роботами. Тож і храмові свята справляли на “Осінніх” Кузьму і Дем'яна, а не на “Літніх”. Церков, освячених на їхню честь, в Україні доволі багато.

За стародавнім звичаєм сільської молоді у цей час відбувалася перша складка дівчат курами, визначали: чия курка вгодованіша, жирніша і смачніше приготовлена. На такі вечері дівчата неодмінно запрошували парубків, відбувалися ближчі знайомства.

Як це не парадоксально звучить, але вважали, що не Святі Кузьма і Дем'ян опікуються курами, а навпаки — кури опікуються... святими достойниками. Підставою для цього, мабуть, стало те, що курка як символ щастя, плодючості, обов'язково присутня на багатьох весільних церемоніях і, звичайно, як їжа на весільному столі — печена, смажена, у бульйоні...

Церковне свято Віднайдення і поклоніння оковам (веригам) Святого апостола Петра (29 січня) не належить до найвеличніших, але воно є доволі знаковим у народному календарі українців, і називають його — днем Петра Вериги. (Таке панібратство зі святими у народних традиціях звичне, але за цим — жодної зневаги).

Саме з цього дня селяни, особливо мешканці лісових зон, починали заготівлю деревини для будівництва житла, спорудження господарських приміщень, здійснювали “просіку лісів” - очищення ділянок, які згодом ставали орними площами. Хмиз, дрібну непромислову деревину брали на дрова, а попелом підживляли грунт.

Вважалося, що о цій порі дерево ще міцно спить, до весни — далеко, тому не чує болю, коли його рубають... Отаке шанобливе ставлення наших предків до природи, всього живого!

25 грудня церкви східного обряду вшановують Святого Спиридона, єпископа Тріміфунтського, який народився на острові Кіпр. Помер близько 348 року.

У народі цей день називають Спиридоновим, або ж святом Спиридона-Сонцеворота, бо “сонце переходить на другий бік” (ближче до літа) і, за спостереженнями, цей день часто буває найхолоднішим у грудні. У давнину на свято Спиридона намагалися не працювати, щоб “миші соломи не їли”, обкурювали ладаном чи пахучим троїцьким зіллям хату, аби нечиста ішла геть. Нічого не свердлили, бо черв'яки точитимуть дерево і те, з якого хата збудована, і ті фруктові дерева, що ростуть у садку. Так багато пересторог, що хоч сиднем сиди у хаті і не показуй носа за поріг...

Народні прикмети стверджують:

- Від Спиридона сонце пішло на літо, а зима — на мороз.

- Спиридон-Сонцеворот небо плечима підпирає і дня добавляє. (Адже минуло свято Анни, 22 грудня, з її найдовшою ніччю у році).

- На Спиридона-Сонцеворота хоч на гороб'ячий скік, та таки дня прибуде.

- Якщо на Спиридона ніч ясна, то зима буде холодна, а літо спекотне; якщо темна ніч — далі зима буде тепла, а літо буде похмурим, з дощами.

- Як день збільшується — повітря на землі холоднішає.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.