Останні новини
01 лютого 2025
01 лютого 2025

Олеський замок розташований на Львівщині, у Буському районі. Він особливо важливий для поляків, бо тут у 1629 році народився майбутній король Польщі Ян III Собеський.

І ось саме про його народження існує дуже цікава легенда. Кажуть, мати народжувала майбутнього полководця під час грози. Але найбільш драматично те, що в цей час на замок напали татари. І оскільки баба-повитуха поклала немовля на чорний мармуровий стіл, вдарив грім. В результаті стіл тріснув, а баба-повитуха оглухла. Тоді цей випадок пояснили, як пророцтво: немовля повинно стати особливою людиною.

Зрештою, так воно і сталося!..

З приходом радянської влади на що тільки не перетворювали Олеський замок, навіть на склад боєприпасів.

У 1951 році в Олеський замок знову влучила блискавка, через що почалася страшна пожежа.Але будова встояла.

Втім, за всі роки його існування стіни таки були добряче знищені. І тільки декілька десятків років тому практично з руїн замок був відновлений.

Хто побував на екскурсії у Луцьку, то не міг не відвідати Замок Любарта - пам'ятку архітектури та історії національного значення, один з найбільших, найдавніших і найкраще збережених в Україні замків.

Будівництво Верхнього замку розпочалося у 1350-ті роки, і в основному було завершено у 1430-ті роки. Хоча, насправді, деякі елементи, як от висота веж, ще змінювалися протягом наступних століть.

Окольний замок почали реконструйовувати у цеглі з 1502 року.

Від часу побудови обидві частини замку були резиденцією Великого князя, а після Люблінської унії - резиденцією королівської влади, де були зосереджені політичні, адміністративні, судові, оборонні, релігійні функції Великого воєводства.

Упродовж XX століття Верхній замок і залишки Окольника були реставровані і на сьогодні відкриті для відвідування. А на початку XXI століття відновлено і невелику частку Окольного замку.

Кажуть, що тут також блукають привиди...

Замок Паланок, у місті Мукачеве на Закарпатті, дуже таємничий. Це - колишня резиденція Трансильванського князівства, одним з правителів якого був не хто інший, а сам Дракула!..

У Трансильванському замку підписувалися міжнародні документи, мирні договори, на його території відбувалися народні повстання.

Будучи побудованим, за різними даними, в 900-1300 роках, , звісно, з добудовами, реконструкціями, замок став справжньою пам'яткою архітектури та історії. Пережив незліченну кількість своїх господарів і мешканців, десятки штурмів і облог та зберігся майже в ідеальному стані до наших днів.

Більшою мірою прославили цю фортецю дві жінки - Софія Баторі та Ілона Зріні - свекруха і невістка, які, керуючи замком, встигали ще й ворогувати між собою. І якщо Ілона увійшла в історію як хоробра захисниця, то Софію Баторі спіткала страшна містична слава. Часто розповідають, що ця жінка мала пристрасть до людської крові і не тільки вбивала заради неї, а й приймала криваві ванни, приносячи в жертву 13-річних дівчаток...

Так це чи ні - сказати важко..

Липень починає жнива. Залежно від клімату через географічне розташування земель, погодних умов у різних регіонах України, їх початок не співпадає у часі на всіх просторах нашої держави. Наприклад, на Сокальщині – це третя декада липня.

У давнину жнивам передував дуже цікавий обряд – зажинки. На жаль, тепер вже мало хто його дотримується. Як тільки дозріло жито, пшениця, інші хлібні злаки, господині брали зі собою хліб-сіль, стрітенську свічку, йорданську воду і йшли в поле зажинати ниву.

З першого зжатого снопа виготовляли дідуха. Також з частинки цього снопа обмолочували зерно. Жменьку давали домашній птиці, щоб добре неслася, плодилася, особливо частували курей, а жменьку святили у церкві. Освячене зерно змішували з добірним, яке мали висівати.

Крім зажинок робили й закрутку: сплітали з хлібних стебел вінок, але так, щоб їх не вирвати із землі. Вважалося, що така закрутка оберігатиме хліб від ока лиходія.

Ігор ЗАПІСОЦЬКИЙ, Тарас ЛЕХМАН.

Третя декада липня у Східній Галичині (і, звісно, у нас на Сокальщині) символізувала розпал жнив, які б мали завершитися до свята Бориса і Гліба (6 серпня), бо інакше «будеш без хліба». Це вже опісля справляли обжинки.

У давніші часи єдиним знаряддям для збирання хліба були коса і серп. Працю розпочинали урочисто, після спільного молебню у церкві. А потім – на полі з’являлися чоловіки у широких білих штанях, лляних сорочках, з брусками (ними підточували коси) за поясом і самими косами. Мали коси ще й про запас.

Дівчата, молодиці, господині виходили на поле зі серпами. Важка праця! Та ще й під пекучим сонцем!.. Але встигали співати жнивних пісень. А що вже мовити, коли поверталися увечері додому…

Дожинаючи нивку, женці залишали трохи незжатих стебел Спасові на «бороду». (Спас – у дохристиянські часи вважався богом врожаю). На Поліссі її називали «перепелицею». Вона мала стати останнім притулком для цього птаха. На Волині такі «бороди» називали «козою».

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.