-Серпень завершує дожинки, справляє обжинки і сплітає вінок з колосся.

-Грози у серпні – на мокру осінь.

-Лелекиі ластівки рано відлетіли у вирій – завчасно забрали зі собою літо.

-Ластівки купчаться у небі – перед грозою.

-Серпень, як пшеничне перевесло.

-У серпні баштани багаті на кавуни – осінь буде теплою.

-Завершив жнива, тоді трішечки відпочива.

-У серпні світле зоряне небо, видно політ болідів – на добру погоду.

-Серпневе мерехтіння зір (або їх ледь вдно), небо темне – на негоду.

-Серпень спекотний, «горить» земля – вересень буде посушливим.

-Нема у серпні тепла, тоді у вересні буде зола.

-Спекотний серпень, як прощання з літом.

-У саду пахне яблуками і грушами – до теплої погоди, спеки.

-Плоди сливи сохнуть на дереві – на спекотний вересень.

-Тільки після жнив лічать копи.

-Стерня вранці суха, колить, коли йдеш босоніж – буде сухо; стерня волога – на дощ.

-Серпень відітне серпом голову літу...

-Серпень проводять, осінь зустрічають.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН

Успенський піст (у народі – Спасівка) встановлений на згадку про Успення (Успіння) Пресвятої Богородиці. Це один з чотирьох багатоденних постів церковного року. Починається з 1 серпня і завершується 14 серпня перед Успенським святом.

Як і під час інших постів, на Спасівку важливе не тільки тілесне утримання, але й духовне, тобто намагатися не віддаватися гучним розвагам, не сваритися, не лихословити; потрібно посилено молитися до Пресвятої Богородиці й уповати на її ластку та милосердя.

Згідно з церковним статутом, суворість Успенського посту така ж, як й у Великий піст. Він вважається його продовженням. (За апокрифічною легендою, Господь розділив Великий піст на дві частини, щоб люди перед Великоднем не постили надто довго, бо це буде їм заважко). Тобто в Успенський піст виключаються м’ясні страви, молочні продукти і яйця, а риба дозволяється тільки у свято Преображення Господнього.

У перший день Успенського посту здійснюється освячення меду нового збору, а на свято Преображення – фруктів.

Успенський піст здавна вважався найприємнішим і найлегшим. Адже можна харчуватися молодою картоплею, дозріла чи дозріває інша городина, у лісі є гриби, у садах – фрукти.

У народі кажуть:

-Тільки у Спасівку востаннє беруть у бджіл мед.

-Прийшла Спасівка – літо минає.

-Петрівка голодна, а Спасівка сита.

-У Спасівку завжди спека.

-У Спасівку дожинають, а по Покрові молотять.

-Спасівка принесе хліб укомору й солому в стодолу.

У Спасівку знахарі неодмінно заготовляли лікарські рослини і примовляли: «Діва Марія це зілля сіяла, а Спас поливав і нам поміч давав».

Тарас ЛЕХМАН

29 липня,за оновленим церковним календарем, вшановуємо мученика Калиніка. Він походив з Малої Азії. Бажаючи спричинитися до спасіння людських душ, ходив по містах і селах та закликав людей увірувати в Ісуса Христа. Погани спалили його живцем. Це сталося у IV столітті.

Хоч рідко, але спостерігали і таку «невчасну» фенологічну зміну у природі: на калині починало жовкнути листя, що є попередженням про ранню і холодну зиму.

З інших народних прикмет:

-На Калиніка закалинить – на початку вересня не заморозить.

-Починають наливатися ягоди калини – на тепло.

-На Калиніка туман – запасай коси на овес з ячменем.

-Якщо влітку зацвіли вишні (а попередній врожай ягід уже зібрано), що також є доволі рідкісним аномальним явищем, тоді осінь буде сухою.

-Перед грозою ячмінь та овес стають вологими.

Тарас ЛЕХМАН

25 липня (за «старим календарем» - 7 серпня) – день Успіння Святої Анни, матері Пресвятої Богородиці.

Колись за цим днем завбачали (прогнозували) зиму, хоча до настання білої пори року залишається ще багато часу.

У народі кажуть:

-Анна зиму споряджає.

-Яка погода на літньої Анни до обіду – така зима у грудні; яка після обіду – така після грудня.

-Якщо ранок холодний, похмурий, то і зима буде холодною, з морозами.

-На Анни іде дощ – часто випадатимуть сніги.

Свято Успіння Анни не належить до великих церковних. Однак у цей день люди намагалися уникати важкої фізичної праці, особливо без нагальних потреб. Виняток становили жнива, якщо ще не впоралися з ними. Бо вчасно зібрати хліб – справа свята!

Тарас ЛЕХМАН