Останні новини

Колишній раб і вірний слуга, а згодом побратим во Христі великомученика Димитрія Солунського — Святий Лупп, якого церкви східного обряду вшановують 5 вересня, загинув мученицькою смертю у 306 році за проповідування Христової віри.

Виконуючи веління свого господаря, Лупп роздав належне Димитрію майно вбогим, сиротам, вдовам і пішов слідом за ним ширити поміж людей науку Ісуса Христа. За церковною і народною традиціями його називають опікуном бідних і знедолених, а також немічних, хворих. Вірять, що на Луппи можна успішно лікувати різні хвороби, звертатися до знахарів, бо вони добре розуміються на зіллі й освячують його у церкві, але в жодному разі не до ворожбитів і ворожок. Останнє — гріх і користі не принесе; вони діють від лихого. Послуговуватися цілющими засобами, що дає людині Природа (вважайте — Бог), не тільки можна, а й треба. Тим паче слід невпинно молитися у храмах до чудотворних ікон і до ікони самого Луппи. Навіть через глибоку віру, щиру молитву, сповідь та Святе Причастя людина може одужати.

Втім, таки не обходилося без марновірства. Багато традицій, пов'язаних з цим днем, побутує на Гуцульщині. Зокрема у давнину відзначали свято вовків. Це для того, щоб сіроманці не наближалися до людських осель, до отар овець та іншої домашньої худоби і не завдавали шкоди, тим паче, не нападали на людей. Тобто, хоч якось намагалися вовка чи то налякати, чи то задобрити, насамперед словесними формулами — магічними замовляннями. Але хіба вовка переконаєш?.. У свято Луппи, крім доїння корів та овець, інших робіт, пов'язаних з тваринництвом, гуцули намагалися не виконувати.

Запримітили: з цього дня починає опадати листя з осик.

У народі кажуть:

- Якщо лист лягає “горілиць” - на холодну зиму, а “долілиць” - на теплу.

- Пізній падолист — на суху осінь.

Тарас ЛЕХМАН

6 вересня християни східного обряду вшановують Святого Євтихія, учня Святого апостола і євангеліста Івана Богослова. Ним він був висвячений на єпископа Севастії у Палестині і помер у глибокій старості. (За деякими церковними джерелами - загинув мученицькою смертю за Христову віру).

Ще у давнину люди запримітили: якщо цього дня падає дощ, то віщує багатий врожай на наступний рік. Кажуть: “Виплачеться Євтихій, подощить деякий час після нього і сонце осіннє знову засяє”. Проте, це вже не надовго.

Однак Святий Євтихій обіцяв щось набагато важливіше для дівчат, а саме: красу, здоров'я, гарне пишне волосся. Знаємо, що гарне густе волосся, довга коса - і є дівоча краса. Вважалося: який дощ цього дня — таке й волосся може вирости, якщо, звісно, докладати певних зусиль. І коли дощ вдавався рясним та тривалим, то й волосся мало вирости густим та довгим. Тому дівчата набирали цієї дощової води і вмивали нею голови.

Не забували вони й про різні цілющі трави, що здатні творити дива з довгим волоссям, наприклад, любисток. Мовлять, дівчину, яка не лінується мити любистком волосся, дуже любитимуть хлопці, і вона зможе обрати з-поміж них найкращого. Допоможе їй у цьому сам Євтихій-Сватальник (ще так називають його у народі), але потрібно просити святого належно, через молитву у церкві...

Крім вшанування Святого Євтихія цього дня в українських православних храмах згадують про подію перенесення мощей Святого Петра — Митрополита Київського з церкви Святого Івана Ліствичника до Успенського собору. Це сталося 1479 року.

Два церковні свята (хоч належать до так званих “малих”) Тадея і Вартоломія, яких вшановуємо відповідно 3 і 7 вересня, виявляється, доволі споріднені у народному прогностичному календарі українців.

День Тадея, як засвідчують багатовікові народні спостереження за погодою, здебільшого видається сонячним, теплим. А добра погода 3-4 вересня обіцяє ще 3-4 тижні осіннього тепла, днів без дощів. Головне, щоб не втрутився Вартоломій. Якщо 7 вересня задощить, то, вважайте, “карти зіпсовано”, дощитиме протягом двох тижнів, аж до Другої Пречистої — свята Різдва Богородиці.

Церковне свято Воздвиження Чесного Животворного Хреста Господнього (27 вересня) у народі називають спрощено — Здвиження, Воздвиження, Чесного Хреста. Підтверджено багатовіковими спостереженнями, що цього дня птахи відлітають у вирій, настають похолодання, бувають приморозки, адже “земля на Здвиження ближче до зими движеться”.

У народі говорили, що на Здвиження гадюки та ящірки проводять ради-звіти, хто і як “літував”. Ті гади, які жалили влітку людей і тварин, не мають права на зимовий спочинок. А тому, коли з ранковим церковним дзвоном земля розступиться, щоб у неї увійшли плазуни, то нечестивих проженуть геть, бо таких і земля не приймає. У давнину навіть існували замовляння проти неприйнятих землею гадюк, адже на Здвиження вони стають особливо небезпечними, злими, прагнуть помсти, відчувають, що їм кінець, отож бо треба комусь нашкодити.

Головосіки — народна назва церковного свята Усікновення Голови Святого Пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Івана, яке християни східного обряду відзначають 11 вересня, сповнене не тільки багатьох церковних “табу” (передусім -  обов'язкового строго посту), а багатьох народно-побутових пересторог.

Цього дня практикуючі християни справді дотримуються строгої дієти. Цікавий факт: Усікновення — єдиний день у році, коли варити та їсти борщ стає гріхом, бо і грішно нарізати для нього різні овочі (капусту, буряк, картоплю, моркву...). У цей день взагалі нічого не можна споживати, що зовні нагадує людську голову. Також не можна нічого різати та гострити, брати до рук ріжучі предмети — ніж, сокиру, сікач, серп... Навіть хліб треба ламати руками. (Щоправда, тепер у магазинах продають заздалегідь нарізаний хліб). Картоплю варили лише в мундирах, та й то зрідка, бо і вона нагадує людську голову. На обід найчастіше споживали кашу.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.