Кожен старовинний замок зберігає свої легенди. Багато з них суперечать реальним подіям, деякі зовсім не схожі на правду, навіть доволі містифіковані. Проте люди схильні беззастережно вірити їм. А які таємниці зберігає Кременецький замок?..

Пропонуємо читачам здійснити уявну екскурсію. А саме - в Тернопільську область, до її волинської частини - міста Кременець. Там з гори Бони, на якій стоїть замок, розгортається дуже гарний краєвид.

Існує давня-прадавня легенда про ці місця. Нібито багато років тому, ще до Київської Русі і задовго до будівництва справжнього замку, дочка Тура - воєводи  дулібів Ірва щоранку з тодішньої високої гори, на якій стояла висока кріпосна вежа, милувалася пейзажами. Раптом гору оточило вороже військо аварів. Побачивши вгорі красуню Ірву, ворожий правитель закохався у неї до безтями. Вимагав, щоб йому віддали Ірву, а то повік не зніме облоги.

Дізнавшись про це, дівчина прийняла рішення відмовити. Однак аварське військо було величезним і їм вдалося захопити фортецю. А дівчина, щоб не потрапити в руки чужинців, стрибнула в прірву. Як тільки не шукали вороги її тіла - не знайшли. На місці, де земля поглинула Ірву, забило джерело.

Олеський замок розташований на Львівщині, у Буському районі. Він особливо важливий для поляків, бо тут у 1629 році народився майбутній король Польщі Ян III Собеський.

І ось саме про його народження існує дуже цікава легенда. Кажуть, мати народжувала майбутнього полководця під час грози. Але найбільш драматично те, що в цей час на замок напали татари. І оскільки баба-повитуха поклала немовля на чорний мармуровий стіл, вдарив грім. В результаті стіл тріснув, а баба-повитуха оглухла. Тоді цей випадок пояснили, як пророцтво: немовля повинно стати особливою людиною.

Зрештою, так воно і сталося!..

З приходом радянської влади на що тільки не перетворювали Олеський замок, навіть на склад боєприпасів.

У 1951 році в Олеський замок знову влучила блискавка, через що почалася страшна пожежа.Але будова встояла.

Втім, за всі роки його існування стіни таки були добряче знищені. І тільки декілька десятків років тому практично з руїн замок був відновлений.

Хто побував на екскурсії у Луцьку, то не міг не відвідати Замок Любарта - пам'ятку архітектури та історії національного значення, один з найбільших, найдавніших і найкраще збережених в Україні замків.

Будівництво Верхнього замку розпочалося у 1350-ті роки, і в основному було завершено у 1430-ті роки. Хоча, насправді, деякі елементи, як от висота веж, ще змінювалися протягом наступних століть.

Окольний замок почали реконструйовувати у цеглі з 1502 року.

Від часу побудови обидві частини замку були резиденцією Великого князя, а після Люблінської унії - резиденцією королівської влади, де були зосереджені політичні, адміністративні, судові, оборонні, релігійні функції Великого воєводства.

Упродовж XX століття Верхній замок і залишки Окольника були реставровані і на сьогодні відкриті для відвідування. А на початку XXI століття відновлено і невелику частку Окольного замку.

Кажуть, що тут також блукають привиди...

Замок Паланок, у місті Мукачеве на Закарпатті, дуже таємничий. Це - колишня резиденція Трансильванського князівства, одним з правителів якого був не хто інший, а сам Дракула!..

У Трансильванському замку підписувалися міжнародні документи, мирні договори, на його території відбувалися народні повстання.

Будучи побудованим, за різними даними, в 900-1300 роках, , звісно, з добудовами, реконструкціями, замок став справжньою пам'яткою архітектури та історії. Пережив незліченну кількість своїх господарів і мешканців, десятки штурмів і облог та зберігся майже в ідеальному стані до наших днів.

Більшою мірою прославили цю фортецю дві жінки - Софія Баторі та Ілона Зріні - свекруха і невістка, які, керуючи замком, встигали ще й ворогувати між собою. І якщо Ілона увійшла в історію як хоробра захисниця, то Софію Баторі спіткала страшна містична слава. Часто розповідають, що ця жінка мала пристрасть до людської крові і не тільки вбивала заради неї, а й приймала криваві ванни, приносячи в жертву 13-річних дівчаток...

Так це чи ні - сказати важко..