Окремі дні та тижні Великого посту мають свої назви, глибоку символіку, сповнені певними обрядовими діями і навіть пересторогами...

Перший тиждень називається Збірним, за другим і третім назви не закріпилися, четвертий — Середопісним, п'ятий — Похвальним, шостий — Вербним (Квітним), сьомий — Білим.

Починається Великий піст Жилавим понеділком. У цей день не варили їжі і взагалі намагалися нічого не їсти, від чого “тягло жили”. Все ж у Жилавий понеділок дехто випікав прісні коржі на воді, які називали жиляниками, бо їх було важко жувати. У народі цей день мав ще одну назву — Полоскозуб. За звичаєм, “щоб гадюка не вкусила” та щоб у роті не залишилось і крихти скоромного, його полоскали горілкою. Ні-ні, не пили! Тільки полоскали! Господині, наприклад, набирали її кришкою від того горщика, у якому варили кашу, бо тоді “на пшениці не буде золи”. Утвердилася і така назва — Чистий понеділок. Адже господині нічого не готували, тому весь посуд залишався чистим. А для приготування пісних страв (і саме у Великий піст) тримали окремий посуд.

Детальніше:СІМ ТИЖНІВ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

 Любов — це найперша християнська чеснота і знак Святого Духа, яка проявляється через милосердя та доброту.

...Батьківщина - це та земля, на якій ти народився, виріс і живеш, не станеш чужинцем. На рідній землі є той духмяний хліб, який ти звик їсти, та джерельна вода, яку ти звик пити, той ліс, яким ти звик гуляти, дихати його пахощами.

Батьківщина - твоя пісня і мова, звичаї та традиції. Це ті солов'ї, співом яких зачаровуєшся, калина, якою милуєшся, промені сонця, які дарують тобі тепло. Бистрі ріки течуть без упину, краєвиди землі милують твоє око.

Калину вплітають у вінки, із засушених ягід виготовляють намисто...

Любити свою Батьківщину - означає захищати її, відстоювати і навіть прославляти. Бійці, які захищають Україну, жертвують життям в її ім'я - справжні Герої! А той, хто ховається «поза піч», паплюжить Україну - зрадник. Зрадники ніколи не були у пошані ні у своїх, ні у чужих.

Коли ти любиш свою Батьківщину, не стримуй емоцій: малюй її краєвиди, збирай квіти, плети вінки, радій рідній землі, яка в тебе є і буде!

Оксана БОРУЦЬКА.

Учениця 8 клачу Словітської ЗОШ

с. Словіта

Золочівського району

30 червня вшановуємо святих мучеників Мануїла, Савела та Ісмаїла.

Вони були послами-християнами. Перський король, якому служили, відправив їх у Візантію, аби укласти мир (вигідний обом сторонам) з цісарем Юліаном Відступником. Натомість цісар вчинив нечувану жорстокість: він стратив послів, бо ті не хотіли вклонитися язичницьким ідолам. Це сталося 362 року. Невдовзі перси оголосили Юліанові Відступнику війну, під час якої він загинув, а його військо потерпіло поразку.

Про цей день у народі кажуть:

- На Мануїла - останній покіс, адже трава переросте, піде у стебла, стане твердою і худобі не знадобиться.

- До Мануїла скоси траву, бо невдовзі доведеться покласти косу, а взяти серпа до рук, щоб хліб жати.

- На Мануїла вся городина йде в ріст.

- На Святого Мануїла сонце застоюється.

Як святкувати Великдень під час карантину тисни ТУТ

28 червня — день вшанування старозавітного пророка Амоса.

Він жив у VIII столітті до Різдва Христового. Родом був із Текоа, поселення поблизу Вифлеєму, що в царстві Юди. Служив пастухом, доглядав сади, плантації смоковиці.

Пророча діяльність Амоса розпочалася у північному царстві, де він несподівано виступив у Бетелі за часів правління ізраїльського царя Єровоама II. Зміст пророцтв такий: як не уникнуть Божого суду сусідня поганські народи, так і сам Юда та ізраїльський народ не минуть кари за свої численні гріхи. У п'ятьох видіннях застерігає, що Бог покарає невдячний народ посухою і вогнем.

А от українські господарі у цей день оглядали поля, на яких посіяли овес і раділи:

- Якщо прийшов Амос і пішов у ріст овес - врожай буде добрим.

- Кепсько, коли низькі стебла вівса.

При неврожаї жита, пшениці господиням не раз доводилося пекти хліб з вівсяного борошна. Дякували Богу і за те. А ще: «Без вівса не будеш мати доброго коня!».