За церковним календарем, яким послуговуються християни східного обряду, 2 січня — свято Ігнатія Богоносця; у народному побуті українців — Гната. Цей день, як й інші передріздвяні дні, сповнений цікавих обрядів, певних пересторог, хоч останні слід вважати марними.

Наприклад, на Гната заборонялося прясти та прати білизну, одяг. (Наголошуємо, вважайте це марновірством, забобонами!). Натомість, заздалегідь ретельно прибравши оселю, дівчата та жінки здебільшого пекли обрядове печиво. На вечорницях юнки виготовляли хатні прикраси, яким відводилась особлива роль. Тож робили так звані “голубці” у вигляді птахів, найчастіше — голуба. Для цього брали шкаралупу з-під яйця (цілу, непошкоджену), з обох боків проколювали два отвори та просували крізь них кольоровий папір — крильця. Такі вироби підвішували до сволока хати. Як відомо, фігурки птаха ототожнювалися у наших давніх предків з небесним світилом — сонцем.

Детальніше:ЩО НА ВІКНАХ У ДЕНЬ ГНАТА?..

Цього дня сталася велика для всіх християн подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі. Він був посланий Богом на землю задля спокути гріхів людства і його спасіння. Зрештою, Ісус у перекладі з єврейської — Спасіння.

Ще старозавітні пророки передбачили місце і час народження нашого Спасителя — 5508 рік від створення світу, а про день мала сказати зоря, що спалахне на небі над Вифлеємом. Так і сталося... Отже, 7 січня - це день народження Сина Божого на землі (у церковних календарях — Різдво Христове) , відтак — початок нового відліку часу, нової ери.

Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Марія та її обручник Йосиф жили в Назареті, а до Вифлеєма прийшли, щоб виконати наказ правителя Августа: з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії у Вифлеємі зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, тому їм довелося шукати прихистку у невеликій печері, де за поганої погоди ховалися пастухи. Там Марія і народила Дитятко Боже. Тоді з неба спустився Ангел і сповістив пастухам, які в цей час не спали, а стерегли стадо, що Бог народився. Вони й першими прийшли вклонитися Немовляті.

...На небі засяяла Вифлеємська зірка. Орієнтуючись на неї, до печери прийшли три старозавітні мудреці (вони зрозуміли, що здійснилося пророцтво) й принесли Ісусові-

Детальніше:РІЗДВО ХРИСТОВЕ — РАДІСТЬ СВІТУ!

Наступний день після Собору Івана Хрестителя Господнього — Предтечі у народі називають Пів-Івана або Полуівана (21 січня). Колись вважали, що працювати у цей день - “великий гріх”. Тож ходили один до одного в гості, влаштовували колективні застілля (з того, що залишилося після Різдвяних свят; не пропадати ж добру!) і “проганяли свята”. Дійство супроводжувалося жартами та співами. Втім, під впливом Церкви, така традиція занепала, принаймні, перестала бути масовою. Воно й справді негоже!

Віруючі православні християни в Україні вшановують цього дня преподобного Григорія Печерського — ченця Києво-Печерського монастиря. За аскетизм, ревну молитву, духовні подвиги та миролюбну вдачу Бог наділив його даром передбачення і чудотворення. Зустрівши на березі Дніпра дружину переяславського князя Ростислава Всеволодовича, у відповідь на їхнє їдке глузування преподобний Григорій закликав воїнів і самого князя до щирого покаяння, бо передбачив, що їх чекає страшна погибель. Неврівноважений і зухвалий князь різко відповів на пророцтво: наказав втопити ченця. Однак невдовзі сам потонув у Стугні поблизу Трипілля. Разом з ним вода поглинула чимало воїнів. Це сталося 1093 року.

18 січня, за церковним календарем, Надвечір'я Богоявлення. У народному побуті українців — голодний Святвечір, голодна кутя.

Практикуючі християни протягом усього дня, як і перед Різдвом Христовим, дотримуються суворого посту, нічого не їдять. Аж з першою зорею можна сідати до столу, але й тоді господиня подає виключно пісні страви: голубці з картоплею, кашу, гречані млинці, рибу, гриби (часто юшка з грибами), вареники з капустою, червоний борщ, неодмінно узвар та кутю.

Після святкової вечері, яка розпочиналася зі спільної молитви, усі “проганяли кутю”, бо вона вже остання у циклі Різдвяних свят. Виходили на вулицю, били палицями по плоті (часто брали ті палиці, якими будуть пасти корів), цебриках, барабанили по металевих відрах і вигукували (особливо діти):

- Утікай, кутя, з покуття,

Узвар, іди на базар.

Паляниці, залишайтесь на полиці,

Дідух — на теплий дух,

Щоб скинути кожух...

Детальніше:“УТІКАЙ, КУТЯ, З ПОКУТЯ...”