12 січня – вшановуємо мученицю Тетяну, дівицю-християнку, яка жила у ІІІ столітті у Римі. Навіть під страхітливими тортурами вона не зреклася Ісуса Христа і мужньо прийняла смерть.

Колись це ім’я вважалося символом двочої краси, вельможності (приналежності до знатного роду) і заможності.

За народним календарем українців, у цей день зима розколюється, розполовинюється. Але йдеться лише про календарне числення днів, коли минула половина зими, а не про фенологічну зиму, бо вона може тривати і довше, і менший період часу, допоки весна не вступить у свої права.

Народні прикмети:

-На Тетяну снігом мете – буде літо дощове.

-Мороз – зима не на жарт злиться, а весна забариться.

-Відлига – рано прилетять птахи.

-На Тетяни все довкілля мокре від талого снігу – до весняної повені.

-На Тетяни черпаєш воду відром – весною будеш ходити по пояс у воді.

-Шумливі (неспокійні) птахи – буде бурхлива весна.

-Тетяна повідає про весну: яка Тетяна – така весна.

Щоб не образити Святу Тетяну, у її день жінки не прали білизни.

Тарас ЛЕХМАН

8 січня – вшановують преподобну Домніку, дияконесу, чудотворецю, ігуменю жіночого монастиря у Царгороді, яка жила у V столітті.

За народною традицією, це був останній день проводів Різдвяних свят, який відзначали виключно у сімейному колі. Люди бралися до повсякденної праці, ремесел. Жінки ретельно прибирали у хатах, прали білизну, чистили одяг... А діти, допомагаючи старшим, ще й дивилися на вікна і тішилися кришталевими  візерунками, дивовижним живописом Зими. Тішилися і дорослі...

Народні прикмети:

-Якщо цього дня вікна вкрилися кришталевими візерунками – бути сталій зимі і доброму хлібному врожаю.

-На кригу проступає вода – на тривалу відлигу.

-У цю пору крига скресає тільки на тривалу відлигу.

-Вранці паморозь – вдень потепліє, але вночі буде мороз.

-Темні хмари пливуть низько над землею – очікуй снігопаду чи снігу з дощем.

-Зимова риболовля невдала (погано клює) – буде різка зміна погоди.

-На рибалку не йди, коли крига крихка, бо улову не буде, алиха наберешся...

Тарас ЛЕХМАН

7 січня, наступного дня після свята Богоявлення Господнього, відзначаємо Собор Івана Хрестителя, або, за народною традицією, Посвятки. Іван забирає і ховає усі різдвяні свята до наступної зими.

...Гоподар, вставши вранці, брав у руки той хліб-сіль, що лежав на покуті ще від Різдвяного вечора, ніс у стайню, ломав на шматки і роздавав худобі, як останні різдвяні дари, щоб та «плідною була, давала багато молока».

Від Різдва до Івана жінки ховали  свої починки (прядива) у скриню, аби «лихий ниток не плутав». І тільки на Івана вони діставали зі сховок свої кужелі, але до роботи ще не бралися.

Спочатку молодиці йшли до корчми, збиралися по родинних лініях або по сусідству, частувалися, співали веселих пісень та примовляли:

-Тільки й притики, що починки превеликі.

-Після Івана не вдавай з себе пана.

-Час братися до праці, як Іван забрав свята на плечі і поніс їх до Риму, а принесе аж на наступну зиму.

-Прийшов Іван – минув Йордан.

Справляли Посвятки і в сімейному колі, або запрошували гостей чи ходили в гості на погостини. Їли страви (насамперед ковбасу, шинку), які залишилися після Різдвяних свят. Носили гостинці старим самотнім людям, убогим, сиротам...

Тарас ЛЕХМАН

5 січня – Надвечір’я Богоявлення, а 6 січня – Хрещення Господа нашого Ісуса Христа, Богоявлення Господнє. Ці свята нероздільно поєднані. Їх узагальнено називають Водохрещем, Йорданом, бо Іван Предтеча хрестив Ісуса саме в річці Йордан. У церквах здійснюється два водосвяття – мале (у Надвечір’я) і велике (на Богоявлення). Свяченою водою окроплюють усіх і все, навіть домашніх тварин, птицю, пасіку, адже вона набуває чудодійної сили, принесе гаразди.

Напередодні Богоявлення святкується Голодна кутя, або другий Святий вечір. Увесь день віруючі постять, нічого не їдять. Але це не стосується дітей, хворих, вагітних жінок. Спочатку окроплюють хату й присадиби свяченою водою, малюють крейдою хрестики на дверях і аж з першою зорею сідають вечеряти. На вечерю подають пісні страви – смажену рибу, вареники з капустою, голубці з картоплею, гречані млинці на олії... Неодмінно дванадцять. Також мають бути кутя та узвар.

Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху хлібину, щоб «хліб добре родився». Залишки куті дають курям, щоб «добре неслися». Опісля виносять з хати дідуха і спалюють його на грядці для «плодоріддя землі».

Наступного дня біля церкви знову святять воду. Після освячення води всі повертаються до своїх домівок. Ще до того, як господиня подасть на стіл святкові страви, обряд окроплення повторюється. Але перед трапезою кожен з домочадців п’є по три ковтки свяченої води.

Тарас ЛЕХМАН