Останні новини


25 січня — свято Тетяни. Колись у цей день загадували на прийдешні весну і літо.
- Якщо на Тетяни снігопад — буде літо дощове; а якщо вигляне сонечко — до раннього прильоту птахів.
- Мороз на Тетяни і не випав сніг - буде сухе літо.
- Сильні вітри - рік буде вологий.
- Виглянь, сонечко, і весну принеси!
- Похмурий день на Тетяни - на негожий березень.
- У день Тетяни падає дощ з мокрим снігом - травень буде з дощами.
- Тетяна мокрим снігом посипає - весні не пускає.
- Як Тетяна закаже - так і весна покаже.
- На Тетяни веселі горобці і синички відчувають весну.
- Яскраве весняне сонце «танцює» під мороз (наче стрибає по небу) - буде рання і тепла весна.



21 січня вшановують Святого Еміліяна, єпископа міста Кизика.
Він активно виступав проти єретиків-іконоборців, за що був спалений живцем з наказу цісаря Лева Вірменина. Подія сталася близько 820 року.
У народі про цей день кажуть:
- Вітер з півночі - буде холодне літо.
- Ясна погода обіцяє хороший врожай.
- Хоч і теплим буває Еміліян, та не продавай жупан!
- Еміліян малює на вікнах візерунки - мороз протримається довго.
- У свято Еміліяна вовки ще тримаються поблизку людських осель - не чекай скорого потепління.
- Небо вкривається сіруватим шаром низьких хмар у безвітряну погоду - перед стійкими морозами.
Після тривалих Різдвяних святок з цього дня жінки починали займатися ткацьким ремеслом, шити, вишивати, в'язати...

 

 

20 січня — Собор Івана Предтечі, Хрестителя Господнього, або ж, за народним календарем, Проводи Різдвяних свят.

Вранці на свято Собору Івана Хрестителя господар роздавав худобі разом із соломою рештки хліба і сіль, що лежали на покуті ще від Святого Вечора. Сіно, яке лишалося у хаті (його кладуть під столом), ховали під стіжки. Це, за давніми віруваннями, мало захистити їх від мишей; клали під квочку, щоб курчата велися.

Від Різдва до Івана Хрестителя жінки ховали свої починки, «щоб лихий ниток не плутав». На Івана вони діставали свої кужелі, але бралися до роботи аж наступного дня.

Сам Іванів день мав бути присвячений проводам Різдвяних свят. З такої нагоди інколи ходили й у шинок. Молодиці співали веселих пісень, а про роботу мовили:

- Тільки й притики, що починки великі.

- Тік, притік, починок приволік.

У деяких етнографічних регіонах України у часі Різдвяних свят жінки не ходили по воду, бо таке вважалося гріхом. Цю працю виконували чоловіки. За те після Проводів Різдвяних свят (відразу наступного дня) жінки мали їх щедро почастувати.

 

 



У свято Богоявлення Господнього, Водохреща, або ж Йордану структура будь-якої води міняється і набуває цілющості, тим паче освяченої.
Науковцями доведено, що за своєю структурою вона стає максимально наближеною до внутріклітинної води людського організму. А це значить, що володіє корисними та цілющими властивостями. Такі властивості, виявляється, притаманні будь-якій воді на Землі, набраній 19 січня до обіду.
У силу йорданської води здавна вірили наші предки. Зберігати диво-рідину варто в окремій посудині. Навіть, якщо набрати її з-під крана й освятити у церкві, не сумнівайтеся, це - чудодійні ліки від розладів шлунка, переляків, стресів та інших негараздів, пов'язаних з біополем людини. Маєте гарант на весь рік.
Йорданська вода має здатність очищати людину та робити її духовно сильнішою. Традиційно невелику кількість освяченої у храмі води додають у криницю, щоб допомагала не лише людям, а й тваринам, щоб криничне джерело не висихало. У день свята нею кроплять домівку, робоче місце, як тільки принесли святиню з церкви.
Головне - не виливати освячену воду у водопровід, каналізацію. Таке вважається гріхом. Краще полити нею грядку, деревце, навіть кімнатні рослини, або вилити у водойму (ставок, ріку). Йорданську свячену воду додають до купелі немовлят, хворої людини, нею запивають таблетки...

 

 

Різдвяні святки тривають аж до Богоявлення Господнього (19 січня), яке в народі називають Йорданом, Водохрещем. Увесь цей час від Різдва Христового до Водохреща нічого не можна було робити, лише ходити в гості, колядувати. Щоправда, жінкам дозволялось тільки готуватись до прядіння конопель - микати мички.

Слово Йордан (Ордань) виникло у найдавніші часи і означало - надання воді сонячної сили. У східних слов'ян-язичників свято відзначалось на честь богині води Дани. Від давніх звичаїв предків українців збереглось особливе ставлення до води саме у цей день.

За традицією на Йордан на водоймах вирубували хрест з криги, фарбували у червоний колір буряковим соком, прикрашали гілками ялини, сосни, смереки, сухими квітами. Потім священик освячував воду в ополонці, або в громадських криницях, ночвах на церковному подвір'ї. Після освяти воду несли додому. Батько, як найстарший у сім'ї, окроплював цією водою усіх домочадців, хату, господарство, пасіку, домашніх тварин.

Хлопці на Водохрещу мали почесне і важливе завдання - вони малювали крейдою або глиною хрести на дверях хат, хлівів, на парканах. Ці хрести не можна було витирати, і якщо не змивали їх дощі, вони зберігались до наступного Водохреща. Дівчата витинали хрестики з білого паперу, виготовляли їх зі соломинок і чіпляли на вікна. Замість клею використовували білок яйця.

Цього дня старші ходили один до одного в гості, пригощались голодною кутею, яка залишалась з Надвечір'я Богоявлення Господнього (18 січня), пирогами та іншими стравами. Молодь збиралася на свої забави: найсміливіші парубки купались в ополонках, дівчата щедрували, співали йорданські колядки. Зокрема:

- Рано-вранці на Йордані

Дали Йому ім'я Ісус...

Після Водохреща, за багатовіковими народними синоптичними спостереженнями, починається відносне послаблення морозів, оскільки минула половина зими. Вдень стає тепліше. Морози здебільшого можуть дошкуляти вночі. Але рік на рік не випадає...

 

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.