15 жовтня вшановують священика-мученика Лукіяна, ревного сповідника Христової віри, якого стратили 312 року у часи правління жорстокого імператора Діоклетіана.

У народі кажуть:

-На Лукіяна відстав день від ночі, бо зачепився валянком за пень.

-Лукіян котить сонце вниз (день стає помітно коротшим).

-Якщо у ніч на Лукіяна яскраві зорі – бути морозу; тьмяні – дощу або потеплінню.

-Зорі на небі сині – бути снігу.

У цей день збирають останні гриби сироїжки (звісно, якщо ще не випав перший сніг), бо далі вони стають гнилими, «понівеченими».

Лукіяна чомусь вважають покровителем й опікуном курей. У його свято чистили курники, сідала,але ні півників, ні курей не рубали, не їли курятину. Були певні, якщо порушити табу, тоді кури переведуться, не будуть нестися, квочка не приведе курчат...

Утім, не вірте такому! Смачної Вам курочки!

Тарас ЛЕХМАН

13 жовтня – свято мученика Карпа і його побратимів, які загинули за Христову віру 250 року.

Карпа у народі називають Осіннім Мокрієм. Вважали (бо ретельно спостерігали), що він здатний створювати у погоді різкі переміни: від сухої до тривалої мокрої. Кажуть: «Якщо на Карпа розпочався дощ, то він буде падати мінімум тиждень». Зрештою, середина осені здебільшого характеризується проливними дощами (інколи з мокрим снігом),роскислими дорогами, які перетворюються на суцільну багнюку.

Колись свято Карпа мало цікаву особливість. До цього дня українську чумаки (а чумакували вони з XV до середини XIX століття) намагалися повернутися з Криму додому. У Крим возили хліб (зерно), овочі, ремісничі вироби.., а звідти рибу, сіль, інколи рис, родзинки, навіть вартісні ткані килими кримських татар і турків. Річ у тім, що чумаки ревно берегли своїх волів, дбали про них і не хотіли, щоб вони тягли важкі вози заболоченими дорогами. Тому на торги вирушали влітку за стійкої сухої погоди. Якщо торг був вдалим, все обійшлося без прикрих пригод – нападів грабіжників, захворювань людей і тварин, смерті чумака, якого мали поховати за всіма християнськими обрядами, шукаючи найближчу церкву зі священиком, то поверталися вони й раніше.

І таке. Враховуючи релігійні традиції українського народу, чумакам вельми кортіло повернутися додому до свята Покрови, ікона якої є оберегом козацтва. Адже здебільшого саме колишні воїни-козаки та їхні нащадки поповнювали ряди чумаків.

9 жовтня вшановуємо Святого Якова Алфеєвого, апостола. Це свято не належить до визначних, великих у церковному календарі, але є доволі знаковим у народному календарі українців.

Вважається, що цього дня завмирає вся рослинність, не розвиваються у землі коренеплоди сільськогосподарських культур, бо вони вже дозріли, так само коріння лікарських рослин. Тому знахарі намагалися заготовити лікарське коріння (зокрема, живокосту, гравілату міського, оману, алтеї лікарської, лопуха, валеріани...) ще до Якова.З дарів Природи готували цілющі настоянки та відвари.

У народі кажуть:

-Яків – ніякий: вже не осінь, а ще не зима.

-На Якова поода часто ніякова (перемінна).

-Яків пошле або град, або снігову крупу.

-На Якова снігова крупа – вже осінь не та...

-На Якова осінь снігом ще не вмиється і в білий жупан не причепуриться.

-Між Покровою і Яковом відносно стійка тепла погода (як для тієї пори) – зима ще не скоро ступить на поріг.

Тарас ЛЕХМАН

8 жовтня – свято Трифона і Пелагії.

Про цей день у народі кажуть: «Трифон шубу чинить для зайця, а Пелагія шиє йому рукавички». Звісно, висловлювання образне. Заєць у таку пору ще не змінює сіру шубу на білу. Але у приказці є й доля істини. Адже кожному з нас уже потрібно подбати про зимовий одяг: чи починити старий,чи придбати новий. Щоправда, цієї пори у багатьох лісових звірят хутро стає більш густим, пухнастим, що надійно захищатиме їх взимку від морозів. Природа сама подбає про них...

З народних спостережень:

-Після Трифона і Пелагії все хлодніє.

-На Трифона і Пелагії сильний вітер і політує сніг – зима буде із завірюхами.

-Перший сніг не є надійним, сталим і досконалим. Трифон снігу намете, а Пелагія розмете.

Тарас ЛЕХМАН