Готуючись до Святого вечора, Різдвяних свят, зустрічі Нового року, хочеться принести дитині радість. Різдвяні і новорічні подарунки – це добре. (Адже не тільки у свято Миколая діти отримують їх). Однак, як зробити так, щоб свята запам’яталися дитині надовго, та ще й були наповнені глибоким духовним змістом (наскільки вона збагнути це і сприйняти з огляду на свій вік), а подарунки стали «магічними», «казковими»?!.

Тому (не раз спостерігав) побожні батьки чато купують у крамницях паперових ангеликів, чіпляють їх над ліжечком дитини, на вікнах, ялинці, керамічні вироби ставлять біля дідуха. Потім запевняють дитину, що всі дари й гостинці, які їй дісталися, принесли Ангелики з Неба. А ще краще, коли розповідають про Ангеликів, хто вони такі, про її персонального Ангела-Охоронця на Небі, дають настанову, що до нього потрібно молитися повсякчас. Та,  насамперед, слід молитися до Бога нашого – Ісуса Христа, Богородиці,всіх святих, зокрема, до Миколая Чудотворця (тим паче, що він приходить до дітей уночі, у супроводі тих же Ангеликів). Зрештою, це закладено і в основах української родинної християнської педагогіки, давній народній звичаєвості.

Щодо подарунків (чи то від Микола, чи то різдвяних), то рано чи пізно дитина розкриє таємницю їхнього походження, але назвжди повірить у різдвяну казку, сповнену високої духовності, батьківської любові, добрих традицій. Захоче, щоб вона знову і знову повторювалася. (Не тільки через подарунки, а й через родинне тепло). Розповідями про Ангеликів, Бога, святих збагатиться духовно. І це назавжди залишиться у її серці, навіть тоді, коли вже стане дорослою. Правильну науку, перейняту від батьків, передаватиме своїм дітям.

Паперових ангеликів, звісно, можна придбати у крамниці... Але слід згати, що колись їх виготовляли власноруч, і то ледь не в кожній християнській родині. Витинанки – це ціла система народного рукоділля, доступного кожному. На щастя, тепер в Інтернеті можна знайти чимало детальних інструкцій щодо їх виготовлення. Також важливо залучити до цієї праці самих дітей. Спочатку, як спостерігачів, далі, як помічників, а потім дати спробувати дитині самостійно виготовити витинанку.

Раніше без витинанок, виготовлених власноруч, не обходитися жодні різдвяно-новорічні свята. Витинали не тільки ангеликів, а звірят, пташок, павучків, сніжинки... Наприклад, у Надвечір’я Богоявлення Господнього  вікна прикрашали паперовими хрестиками з неймовірними узорами. Приклеювали їх до скла за допомогою яєчного білка. Поряд красувалися згадувані сніжинки безлічі форм, тригвери, схожі на Український Тризуб.

Аналогічно, як прикраси, використовували нехитрі вироби з соломи.

Тарас ЛЕХМАН

22 грудня – свято великомучениці Анастасії, яку вороги християнства спалили живцем 300 року.

За астрономічним календарем, ніч на Анастасії є найдовшою у році. Та не так темрява лякала людей, як сильний вітер на Насті. Його називали «розбишакою». (Тільки не праведну дівицю. Навпаки, молилися до неї, щоб утихомирити негоду).

Народні прикмети:

-Якщо цього дня зірвався сильний вітер, ламає дерева, скидає з хат стріхи, то така негода може тривати аж до Різдва Христового.

-Сильний вітер сніг у полі розмітає – хліба не прибуде.

-У полі снігу не густо – в коморі буде пусто.

-Тихий день – гарне Різдво.

-Мороз – Різдво буде скрипуче (з морозом).

-Зима любить ніч, а літо любить день.

-Зима день на поріг не пускає, а літо ніч проганяє.

Тарас ЛЕХМАН

20 грудня – свято Ігнатія Богоносця.

Колись у цей день селяни вдавалися ще до одного «прагматичного» засобу, аби дізнатися про оптимальний час майбутньої весняної сівби. Пізно ввечері клали на теплу піч розрізану на три рівнх частини цибулину і кожн її скибку злегка посипали сіллю. Клали вряд –зі сходу на захід. Вранці перевіряли, яка скибка розрізаної цибулини найбільше зберегла вологи: перша зі сходу – сівба буде рання; друга – середня; третя – пізня.

Дівчатам, які ще не вийшли заміж, у цейдень нагадували: «До Різдва можна справити заручини». Звідси й приказка: «Гнат квапить дівчат».

Народні прикмети:

-Гнат на санях –на возі не скоро поїдеш. (Будуть сніги і морози).

-Мокрий Гнат – кидай сани.

Тарас ЛЕХМАН

-Грудневі морози не відступають, холодна погода встановилася надовго – влітку будуть спекотні дні.

-Мокрий грудень (сніг з дощем) – мокрий початок літа.

-У грудні і в зайця мерзне куций хвіст.

-Білка «затулила» мохом вхід у дупло і не вилазить зі свого гнізда – на мороз.

-Білка споживає багато запасів – чекай похолодань.

-Грудневі морози – це зими палке вітання.

-У грудні сипле снігом – влітку буде сипатися зерно у засіки.

-Хто знає, якою вся зима буде... Але чим більше у грудні снігу – тим краще для хліба.

-Замети з першого снігу – вродить ячмінь.

-Сподівайся від нього добра, як від грудня погоди...

-Сумно, як в грудню пополудню...

-Туман лягає на землю – буде відлига.

-Перед відлигою ліс чорніє.

-Шерсть у зайців побіліла – фенологічна зима вже близько.

-Пташки поховалися – на мороз.

-Перший сніг з бураном – зима ще не настала.

-Круг навколо сонця чи місяця туманний – до завірюхи й морозу.

-Кожух зимою всякому любий.

-Взимку кожухова латка як рідна матка.

-Коні зимою лягають на сніг перед снігопадом.

-Взимку літа не наздогнати.

-Схід сонця у тумані – на відлигу і можливий снігопад.

-Лапатий сніг скоро тане.

-Північний та східний поривчасті вітри – на тривалий холод; південний і західний – на сніг.

-Вітер дме, а інею немає – бути бурану.

-Якщо у димарі гуде вітер – до морозу.

-Вовки біля осель взимку – до холоду і голоду (дороговизни хліба).

-Горобці пожвавішали і зацьвірінькали під час тривалої негоди – можна чекати гарної погоди.

-Горобці збирають біля курятників пух і піря – через кілька днів очікуй сильних морозів.

-Ворони дружно розкаркалися – на відлигу.

-Ворони і галки кружляють у поітрі – перед снігом; сідають на сніг – до відлиги; сідають на вершини дерев – до морозу; на нижні гілки – до вітру.

-Вугілля на жарівнику швидко розгорається від запаленого сірника, не потрібно дути на нього – на мороз.

Зібрав Тарас ЛЕХМАН