27 вересня відзначаємо свято Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього, яке у народі називають — Здвиження.

Є кілька апокрифічних переказів, що стосуються походження свята. В одному з них говориться про явлення візантійському імператорові Костянтину Великому напередодні битви з Максетієм сяючого на небі хреста з почутим голосом: Цим переможеш!». Інший переказ розповідає про віднайдення у 326 році імператрицею Оленою (матір'ю Костянтина Великого) під час розкопок на Голгофі (місці страти Спасителя) хреста і таблиці з написом «Ісус Назарей, цар Іудейський». Коли до того хреста приклали мертвого чоловіка, то покійний враз ожив. Ще в одній оповіді згадується про повернення хреста як священної реліквії християнам за мирною угодою з персами 631 року.

На християнському Сході свято встановлене у IV столітті, а на Заході - у VII столітті. У Київській Русі воно набуло поширення аж у XIII столітті.

Колись з цього дня починалися осінні «поминання дідів» - ідеться про поминання померлих.

За народними спостереженнями зі святом Здвиження приходять осінні похолодання. Отож, «на Здвиження земля двигається ближче до зими». Природа це відчуває, завмирає. Відцвітають осінні квіти. Масово відлітають у вирій птахи. Та ще задовго до свята першою, за повір'ям, відлітає зозуля, бо в неї ключі від Вирію, де і зимують патхи. Змії у цей день збираються у кубла.

Після Здвиження починають рубати капусту, а добрі господині пекли у свято пиріжки з капустою, адже, за церковною традицією, у цей день слід строго постити. Чоловіки перед Здвиженням домолочували хліб.

24 вересня — свято преподобної Феодори.

Цей день вважається несподіваним, непередбачуваним щодо примх погоди. Феодора однаково може потішити теплом і засмутити дощем.

У народі кажуть:

- Феодора осінь підтинає.

- Осіння Феодора поділ підтинає (від болота); а зимова Феодора, 12 січня, хустиною обличчя закриває (закутує від холоду).

- І бабине літо не завжди до Феодори дотягне.

- На Феодори будь-яке літо закінчується, а осінь починається.

- Феодора - змочи хвіст. Якщо у цей день мокро, то в жовтні часто падатимуть дощі.

- Верба на Феодори вкрилася інеєм - до холодної і тривалої зими.

- Якщо до цього дня заєць набрав багато жиру - очікуй на холодну зиму.

- Жолудів багато вродило - до теплої зими та наступного щедрого на врожай літа.

- На Феодори багато пожовтілого листя, але воно не поспішає опадати - морози настануть не скоро.

21 вересня — величне церковне свято Різдва Пресвятої Богородиці, яке у народі називають Другою Пречистою. Колись ревні християни стверджували: «Якщо у цей день падає дощ, то це сама Пречиста плаче через гріхи наші».

Народний прогностик говорить:

- На Різдво Пресвятої Богородиці гарна погожа днина - далі осінь буде гарна.

- Дощ на Другу Пречисту - погода зіпсувалася надовго.

- Друга Пречиста - друга зустріч осені.

- Друга Пречиста розпочинає друге бабине літо (малу осінь), яке триває до Покрови, 14 жовтня.

- Від Другої Пречистої і до Покрови спостерігається стійка тепла погода - до доброї зими. Снігу буде вміру, тож і хліб вродить.

- Різдво Пресвятої Богородиці - день відльоту журавлів у вирій. Але йдеться передусім про північні регіони України. Адже журавлі летять і на Ірини, 1 жовтня.

- Сиві тумани на Другу Пречисту - ще вродить багато опеньків.

- Між Другою Пречистою і Покровою сповна дозрівають пізні (зимові) яблука.

Господарі до Другої Пречистої намагалися впоратися з польовими роботами, зібрати весь урожай овочів. Бо «на Другу Пречисту у полі має бути чисто».

17 вересня вшановуємо священомученика Вавила, антіохійського архієпископа, якого у 250 році погани стратили за сповідування Христової віри .

У народному побуті українців побутує приказка: «День Вавила - святкові вила. Вони копиць сіна не складають, пластів не піднімають, на роботу не спішать, тихо в безлюдному місці лежать».

Справді, всі нагальні сільськогосподарські роботи, де потрібно використовувати вила (окрім повсякденних побутових справ, скажімо, відгортати та викидати гній) уже завершено. Тож вилам можна відпочити. Але ця приказка пов'язана ще й з такою подією...

17 вересня, за українським православним календарем, також день поклоніння чудотворній іконі Неопалимої Купини. Її походження пов'язане саме з Україною. Давніше у цей день люди намагалися не працювати. «А хто працюватиме, - казали, - того Неопалима Купина (один з образів Богородиці) не зможе врятувати від пожежі».

Вірили: тим, хто зумисне нехтує такими приписами, блискавка спалить хату. Цікаво, що контури восьмикутної зірки - ікони Неопалимої Купини із зображенням Пресвятої Богородиці - логотип українських пожежників. Тож навіть у цей день як їм не працювати, не нести службу?..

Щоправда, є ще один церковний канонічний сюжет такої ікони: перед старозавітним пророком Мойсеєм з'являється Богородиця. Це вже особливе явлення, яке символізує єдність Старого і Нового Завітів.