10 листопада вшановують Святу Параскеву-П'ятницю, яку у народі ще називають  Порошихою, бо цієї пори може випасти пороша.

З п'ятницею пов'язано чимало народних вірувань, які значною мірою формувалися під впливом церкви. Наприклад, у п'ятницю слід постити; до Великої п'ятниці Страсного тижня належить спомин про страждання та смерть Ісуса Христа; широковідомі й апокрифічні перекази про дванадцять п'ятниць.

В Україні серед «старих дів» існував звичай «тримати п'ятницю». В його основі - не виконувати домашні роботи, насамперед ткати.

Християнський переказ про Святу дівицю Параскеву-П'ятницю накладається на давніші повір'я, пов'язані з культом язичницького жіночого божества Мокоші. Тому обмеження, які цього дня стосувалися ткацтва, прядіння, не випадкові. Була й персоніфікація п'ятниці (дня) в образі Святої Параскеви-П'ятниці. Вірили, що вночі вона може з'явитися до жінок, які пряли чи ткали цього дня, кидати їм у вікно веретена і, погрожуючи, наказувати далі прясти.

Також відомі забобони випікати хліб у п'ятницю, бо «з того хліба кров тече», «жаба плигне на голову і з тією жабою помреш».

Але в цілому цей день мав позитивне значення. Він вважався чистим, легким на почин усякої чоловічої роботи, у п'ятницю добре орати, сіяти жито, пшеницю, овес...

8 листопада — день пам'яті Святого Димитрія Солунського (або ж Дмитра), з яким у народному побуті українців пов'язано багато синоптичних спостережень, прогностичних прикмет, а також селяни планували завершити до свята деякі господарські роботи. Адже вони завжди жили і живуть за “розміреним ритмом”.

Добрі господарі до Дмитра ховають зимові яблука у стіжки соломи. Так вони довго зберігаються, не псуються. До Дмитра потрібно облаштувати кіпці з картоплею, буряками та іншою городиною. А для тих плодів, які зберігаються у льосі, приготувати оберемки соломи, щоб, у випадку міцних морозів, накрити їх.

Жартували: «Після Дмитра не шукай борсукового жиру». Це нагадування про те, що до тієї пори борсуки залягли у норах на зиму. А якщо борсук ще гуляє, то зима запізниться.

У народі кажуть:

- Відлига на Дмитра - зима буде мокра, але тепла.

- День на Дмитра без снігу - зими ще не буде, «не хутко прийде».

- Дмитро без снігу - весна пізня.

- Якщо Дмитро одягнув біле хутро (випав щільний сніг) - снігопади невдовзі відновляться.

- Мороз на Дмитра - морози будуть взимку.

- На Дмитра курка з калюжі води нап'ється - зима може бути без снігу, а літо буде без хліба.

- Якщо на Дмитра дорога санна - таким буде і Михайло (21 листопада).

- Дмитро білі коні запрягає, а Михайло допрягає.

- Дмитро з кіньми, а Михайло зі саньми.

- Ознака тривалої зими, якщо Дмитро скував льодом водойми.

Початок листопада знаменується поминанням померлих. Ці важливі християнські дійства відбуваються і 1 листопада - у Вселенський поминальний день, й у першу суботу перед святом Дмитра, яке відзначаємо 8 листопада. У народі їх називають «осінніми поминаннями дідів» (тобто усіх померлих родичів).

Ще напередодні прибирають могили, територію кладовища, щоб померлі «побачили, як їх пам'ятають і піклуються про них».

У поминальний день неодмінно йдуть до церкви на Богослужіння. Колись, зазвичай, до цього дня зумисне пекли три хлібини, або паляниці чи калачі. Один залишали удома для поминального обіду (вечері), два інші брали до храму. Один з них віддавали священику, як пожертву померлим, інший давали жебракові з проханням молитися за усопших.

Після Служби Божої та парастасу поспішали на цвинтар, де відбувалася загальна відправа за участю священика, а потім кожен окремо молився на гробах своїх родичів, друзів. Отець-парох підходив до кожної могили й окроплював її свяченою водою.

Удома поминали померлих за обіднім столом чи вечерею. Неодмінні страви - коливо та узвар. За столом розмовляли пошепки, так як на похороні біля тіла покійного. Трапеза також починалася і завершувалася молитвою. Посуд і рештки страв не прибирали аж до ранку, щоб уночі могли похарчуватися померлі. Вірили: вони неодмінно навідаються! Для них ще й залишали чистий рушник і полумисок з водою, аби ті вмилися з далекої дороги.

Доброю прикметою вважалося, коли у Переддмитрову суботу за спочилим у Бозі справляли дев'ять, сорок днів або роковини.

- Листопад зимі ворота відчиняє.

- У листопаді осінь-жируха із лютою зимою бореться.

- У листопаді світанок з присмерками серед білого дня зустрічаються.

- Листопад на холод багатий, може вдягнути і ще на всю братію залишиться.

- День у листопаді, як заячий хвіст.

- У листопаді зранку дощить, а ввечері сніг наметами лежить.

- Листопад  без сокири мости будує.

- Іній у листопаді - до ясної погоди.

- У листопаді стільки сонця, якільки у старої баби чепурного вбрання.

- Вередливий листопад: він то плаче, то сміється.

- Листопад - льодовий коваль, накує льоду доволі.

- Листопад ні колеса, не полоза не любить, тому він напівзимник.

- У листопаді мужик з возом прощається, а в сани сісти збирається.

- Листопад повернувся спиною до осені - знову завагався.

- Листопад стелить землю листом, а грудень стелить снігом.

- Якщо листопад дерев не обтрусить - довга зима бути мусить.

- Листопад зимою пахне і холодом огортає, але ніколи голодним не буває.