Останні новини

 

 

Серед улюблених страв українців — гречка, тобто гречана каша, гречані млинці, пироги чи вареники з гречкою... Мабуть не випадково нас називають гречкосіями, бо здавна вирощуємо на своїх полях цю культуру.

Але чому гречку назвали гречкою, адже походить вона не з Греції?..

Батьківщина гречки - Гімалаї. Звідти перебралася до Сибіру, на Далекий Схід, у монголію, Китай, Індію, в Європу. На Україну, як припускають дослідники, гречку принесли воїни київського князя Святослава у X столітті, під час славного візантійського походу. Отож і назвали її українці - гречанкою, гречихою, грекинею, гречкою...

У наших предків існував цікавий звичай: коли сіяли гречку, то запрошували лірників і пригощали їх кашею. Вони, дякуючи за частування, співали господарям про царівну Крупеничку, котра виросла з гречаного зернятка.

Хоча, як стверджують деякі науковці, гречка була відома в Україні ще за часів Трипілля, принаймні, у IV тисячолітті до нашої ери.

 

 

 

 

Зі святом Нового року пов'язано чимало прикмет про погоду, успіхи в господарюванні, а відтак - навіть ворожінь.

Кажуть:

- На Новий рік зоряна безвітряна ніч, іній на деревах - на добрий урожай, здорову худобу.

- Якщо хмари у Новорічну ніч ідуть з півдня - буде врожай на ярину; з півночі - на озимину.

- Місяць щербатий - то і колоски будуть щербаті.

Аби дізнатися, які зернові будуть найврожайнішими наступного року, на подвір'ї насипали по жмені зерен пшениці, жита, ячменю, вівса. На який хлібний злак випаде іній - той і вродить.

Намагалися прогнозувати погоду й на увесь рік. На землю клали «ланцюжком» дванадцять половинок цибулі (дванадцять місяців) і посипали сіллю. Удосвіта на Новий рік дивилися, на яких цибулинах сіль «розкисла» - оті місяці і будуть мокрими.

Побутували й інші новорічні прикмети:

- Щоб протягом року «не дрімалося» - не спи у Новорічну ніч.

- Коли нічого не сниться у перший день Нового року - будеш щасливим.

- Як запросиш до себе на новорічне свято тих, з ким посварився - наступний рік буде мирний і щасливий.

«Дізнавалися» і про свою долю. На столі ставили горнятко з водою, розжарену цеглину з печі, скибку житнього хліба. Ішли до порога, зав'язували очі і поверталися до столу. Із зав'язаними очима брали, що попаде під руки: горнятко з водою - увесь рік будеш плакати; розжарена цеглина - пектися; хліб - будеш багатий...

 

 

 

 

25 грудня — свято Спиридона.

Колись за цим днем намагалися вести спостереження за погодою, бо кожний наступний день мав би відповідати погоді кожного наступного місяця року. Отож, який Спиридон - такий січень, який день опісля - такий лютий... І так дванадцять днів (дванадцять місяців) поспіль.

Вважали, що на Спиридона не доцільно працювати, бо «миші будуть гризти солому». Вірили: Святий Спиридон прожене з хати всю нечисту силу. Як додатковий запобіжний захід, обкурювали хати. Найбільше остерігалися свердлити, бо «черв'яки будуть точити дерево».

За прогностичними спостереженнями:

- На Спиридона-Сонцеворота буває найхолодніший день у році.

- Спиридон дня прибавляє і світла (сонця) додає, адже завершився період зимового сонцестояння.

- Зі Спиридона сонце наближається до літа, а зима - до морозів.

- Хвали день після Спиридона.

- Якщо на Спиридона ніч ясна, то далі зима буде холодна, а літо жарке; якщо нічка темна - зима буде тепла, а літо - похмуре.

 

 

 

 

30 грудня у церквах східного обряду вшановують старозавітного пророка Даниїла, який жив у VI столітті до Різдва Христового.

Даниїл походив із знатного юдейського роду. Його проникливість виявилася у тлумаченні царських снів, що на ті часи відігравало велику роль, оскільки сни, поруч із написаним словом, розглядалися як вирішальне явище у взаєминах людини і волі Провидіння.

Книга пророка Даниїла складається із шести оповідань та чотирьох пророцтв та входить до Старого Завіту.

У народі про цей день кажуть:

- На тобі, Данило, що мені не мило...

- Швець Данило, що не жує, все гнило...

- Прийшов Данило - готуй, поросятко, рило... (Нагадування про те, що наближається Різдво і господарі вже колють свиней).

- На Данила зима не відступить.

- На Данила сніг і холод бути мусять.

- На Данила іній - Різдво буде теплим.

- Якщо на Данила небо біле - на Різдво буде хуртовина.

- Який Данило - таким може бути Різдво.

 

 

 

 

22 грудня відзначаємо велике церковне свято Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії праведною Анною, або ж у народі — Анни, Ганни, Зимової Анни (Ганни), Ганки.

Оскільки на Анни припадає найдовша ніч у році, то колись маловірні люди боялися виходити у цей день з хати, аби «не потрапити (не стати) на манівці», «не заблукати», «не зустріти лихого». Тож навіть старалися не лихословити, бо «панують демонічні сили, і вони  неодмінно відгукнуться на лихе слово».

А от після Анни на більшості терен України розпочинали підготовку до новорічно-різдвяних свят: білили хати, прали рушники, чистили на снігу килими, посилену годували поросят, які скоро «підуть під ніж»... Натомість менше пряли, ткали, вишивали... Звідси й приказка: «На Ганки прядиво складай».

За часів козаччини (можливо, що і в раніші часи) з цього дня у великих містах і містечках починалися передріздвяні ярмарки.

Цей день також має свій народний прогностичний синоптик та зафіксовані цікаві фенологічні спостереження:

- Анна ніч скорочує, а дня прибавляє.

- Після Анни дня прибавляється (прибуває).

- На Анни-зачаття бджоли починають меж їсти.

- Якщо на Ганки сонце ясне, променисте - новоріччя буде морозним; якщо ховається за хмари, а на деревах висне іній - під Новий рік буде хмарно і відлига.

- Міцний мороз на Анни красну весну закликає.

- Ранок сонячний, але без морозу - весна обмане, тож поспішати з ранньою сівбою не варто.

- Звідки вітер на Анни - звідти буде у березні.

- На Анни снігу намело (Анна сіла у сани) - до доброго врожаю.

 

 

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.