Останні новини

Різдво Пресвятої Богородиці, Другу Пречисту (21 вересня) святкуємо як день, коли почалися здійснюватися замисли Божі щодо спасіння роду людського від диявола і до Життя Вічного. Окрім церковної традиції це свято цікаве в українській народно-побутовій обрядовості, має воно й аграрний зміст, бо “до Другої Пречистої у полі вже чисто”.

За народними спостереженнями на Другу Пречисту в Україні (принаймні, на більшості терен) встановлювалася дощова погода. Часто кажуть: “Прийшла Перша Пречиста (Успіння, 28 серпня) — одягла природа намисто, а прийшла Друга Пречиста — взяла комарів нечиста”.

Із Другою Пречистою збігається друга зустріч осені, завершується друге “бабине літо”. За традицією жінки зустрічали осінь біля води, водили хороводи навколо найстаршої жінки. Також пекли коровай, котрим “пригощали” духів-покровителів, дякуючи за ту допомогу, яку вони начебто надають людям в отриманні щедрих урожаїв. Все ж церковна традиція витіснила такий обряд.

З трепетом чекали цього свята українські жінки, які в день Другої Пречистої молилися до Богородиці, щоб оберігала сім'ю від усього лихого і благала Господа дарувати всім домочадцям здоров'я душевне і тілесне. Бездітні жінки зумисне замовляли церковні Богослужіння та влаштовували для старців і бідних обіди, щоб ті молилися до Богородиці “за їхніх дітей”. Молилися й за померлих діточок і свідомо втрачених дітей.

26 липня у церквах східного обряду відзначають Собор Архистратига Гавриїла. У народі цей день називають Літнього Гавриїла, частіше — Літнього Гаврила (даруйте за таке панібратство). Його ще вшановують 8 квітня — свято Весняного Гавриїла, яке відразу слідує за Благовіщенням. Саме він сповістив Діві Марії, що та народить Сина Божого.

Народні багатовікові спостереження за погодою підказують: якщо на Гавриїла сильна злива з грозою, то це на дощову осінь.

Однак це свято (воно не належить до великих церковних) пов'язане й з багатьма забобонами, пересторогами. Отож, якщо Гаврилів день випав на середу чи п'ятницю, то не варто розпочинати якусь важливу справу, бо, мовляв, нічого путнього з цього не вийде. Краще обмежитися дрібними хатніми справами...

Але не вдавайтеся до марновірства, адже це — великий гріх!

14 жовтня — Покрови. Повна назва цього величного церковного свята — Покров Пресвятої Богородиці. А віднедавна воно ще й стало державним святом, адже Покрову вшановували козаки-запорожці, воїни УПА, вона є Берегинею сучасного українського війська. Не меншу популярність має свято і суто в народному побуті.

В Україні цей день відкривав весільний сезон. На Покрови незаміжні дівчата йшли до церкви і молилися до Пресвятої Богородиці, щоб послала їм наречених, не обділила долею. “Покровонько, Покровонько, покрий мені головоньку. Чи хусткою, чи шматиною, щоб не ходила дівчиною”. Це вже примовляли поза храмом, і кожна потайки.

Вважається, яка погода на Покрови — такою буде зима.

За народними традиціями, у свято мати з дочкою йшли до криниці із запаленою свічкою зазивати Матір Божу “капнути сльозу”. Капаючи краплинами воску, просили: “Матінко Божа, нехай усе зле буде мертвим”. Сусіди у цей день обмінювалися хлібинами і побажаннями: “Бог мені дав, і я вам даю, аби було на щастя, на здоров'я, на мир та злагоду”.

3-го жовтня — Денисів день. Він “славиться” своїми вітрами і, кажуть, тільки зрідка, коли природа відступить від цього правила, то вітер не дме.

Зазвичай, за напрямком вітру селяни визначали погоду на найближчий час: північний вітер віє — на холод, південний — на тепло, західний — на сльоту, мокречу, а східний вітер віщує сонячну погоду, але прохолодну. Не дивно, адже осінь господарює.

Вдавалися і до забобонів. Вважали, що східний вітер на Дениса сприятливий для різного роду починань, добре щось планувати та задумувати. Отож у Денисів день молоді, які щойно побралися, розмірковували над своїм майбутнім спільним життям, наприклад, розраховували сімейний бюджет, розплановували спільне дозвілля, продумували, як і де у недалекому майбутньому вони житимуть, як облаштуються у своєму сімейному гніздечку, забезпечуючи затишок та добробут у хаті, тощо. Особливо приємні клопоти для молодого подружжя, пов'язані з продумуванням інтер'єру свого житла. Адже у цю справу вкладаєш душу, робиш справу на багато років, щоб у подальшому не відчувати дискомфорту у власній оселі.

Недарма кажуть: “Коли молишся, то молися так, наче завтра маєш померти; коли щось будуєш, то будуй на тисячу років!”.

2 жовтня, за церковним календарем, день, присвячений Святому мученику Трохиму, який під час язичницького свята визнав себе християнином, зазнав багатьох страждань, тортур, а потім його стратили. Це сталося 280 року в Малій Азії.

У народі вважали, що Трохим є покровителем пасічників і в цей день починали переносити вулики на зимівку. Хто ревно опікується своїми бджолами, говорили старші люди, той обов'язково дочекається від Трохима допомоги та підтримки, і матиме вдосталь меду.

Згідно з давніми українськими звичаями цей день вважали вдалим для остаточного вибору своєї пари. Тому “на Трохима не проходить щастя мимо, куди Трохим — щастя за ним; Трохим іде — щастя несе”. Особливо очікували свята Трохима ті дівчата, які збиралися заміж, навіть замовляли Богослужіння у церкві.

Всі права захищені. Використання матеріалів сайту і автоматизоване копіювання інформації сайту будь-якими програмами без посилання товариства заборонено ©2020 Probi.