19 грудня відзначаємо день пам'яті Святого Миколая, архієпископа Мірлікійського, чудотворця. Помер він у 343 році.

Його культ надзвичайно поширений в Україні. Святий Миколай завжди вважався заступником простого люду. До речі, ім'я Микола в перекладі з грецької означає «перемога народу», «перемога люду» (ідеться про перемогу над нечистими силами, гріхом). Святому чудотворцю молилися, вирушаючи в далеку дорогу і потерпаючи на морі, під час хвороб і пожежі...

До дня Зимового Миколи (ще так називають у народі це свято) приурочені деякі приповідки про погоду й прогнози на майбутній врожай:

- Микола бородою трусить і дорогу стелить.

- Микола кладе мости з льоду.

- Сніг на Миколи - на хлібний врожай.

- Якщо на Миколи іній - буде овес.

В Україні були поширені Миколині святки. У ніч на 19 грудня батьки клали дітям під подушки подарунки і запевняли малечу, що це Святий Миколай приніс, адже вони були чемними, слухали батьків... І тепер так роблять.

Також влаштовували обходи на честь Святого Миколая, схожі на колядування. Група парубків обходила двори, співаючи пісню:

- Ішов Микола лужком, бережком.

Святий Миколай лужком, бережком...

Поширеним був і Миколаївський вертеп. Очолюваний переодягненим Миколаєм гурт парубків заходив у домівки, роздаючи дітям невибагливі гостинці - цукерки, фрукти, горіхи, домашнє печиво... Через Миколая хлопець міг передати коханій дівчині подарунок і навпаки.

Свято Варвари відзначаємо 17 грудня, бо саме в цей день 290 року в місті Іліополі (Фінікія) вона загинула загинула мученицькою смертю. А вже у IV столітті її мощу були перенесені в один з храмів Константинополя.

У XII столітті дочка візантійського імператора Олексія Комнина (1081-1118 Роки) княжна Варвара, вступаючи у шлюб з руським князем Михайлом Ізяславичем, привезла їх у Київ, де вони покояться і тепер у Володимирському соборі.

У день Святої Варвари народний календар із деяким випередженням астрономічного фіксує поворот сонця на літо. У багатьох місцевостях з цього приводу говорили: «Варвара ночі урвала, а дня доточила». Насправді ж найдовша ніч припадає на 22 грудня.

На Поділлі вважалося гріхом у цей день прати білизну, місити глину чи білити хату. У зв'язку з тим, що великомучениця Варвара була здібною до вишивання і навчила всіх жінок вишивати, тому вишивати (даруйте за повторення слів!) на Варвари не дозволялося.

Зрештою, цей день називали «жіночим». Отож святкували й відзначали його не тільки іменинниці, а всі жінки.

10 грудня вшановуємо Святого Якова Перського, який загинув за Христову віру 421 року.

Він мав велику шану від перського царя Ісдегарда I. Щоб не втратити прихильність вельможі, чималий статок, Яків приховував своє християнське віросповідання, бувало, що у присутності царя поклонявся язичницьким ідолам. Та прийшов час, коли сумління Якова взяло гору над його вчинками. Він зрікся царських почестей і твердо заявив: «Я - християнин!». Тоді вже навіть жорстокі тортури не змусили Якова відступити від Ісуса.

У народі про цей день кажуть:

- Яків снігом дорогу стелить - бути житу.

- Яків розкопав намет, по снігу ступає, дорогу прокладає.

- Яків замете - хліба намете.