Усім добре відома приказка: «Весна днем красна». Але, застерігаючи, можна додати: «Зате небезпечна повенями». (Так само скажемо і про грозове літо).

Щоб врятувати від стихійного наступу села і міста, посіви, доводилося (і доводиться) будувати греблі, дамби, укріплювати береги.

«Гатити греблю» колись було виключно чоловічою громадською працею (толокою), до якої долучалися ледь не всі мешканці села чоловічої статі – від старого до малого. Працювали безоплатно. (На то й вона громадська толока). Жінки тим часом готували колективний обід. Траплялося, що за нагальних потреб вони також долучалися до суто будівельної праці. На добре діло всіх благословляв священик. Та і він не завжди стояв осторонь.

Вздовж берегів рік насипали земляні вали, клали мішки з піском, землею, глиною, важке каміння, почасти все це укріплювали міцними дерев’яними «загатами». На нових споруджених греблях неодмінно висаджували кущі (або просто галузки) верби. Підростаючи і пускаючи коріння, вони неодмінно скріплюють грунт. Ось чому у пісні співається: «В кінці греблі шумлять верби, що я посадила…». (Так співала легендарна Маруся Чурай).

Не менш важливим було передбачити настання повені, її масштаби і завчасно взятися до праці. Значною мірою покладалися на давні народні прикмети:

-Якщо ранньою весною швидко тане сніг, а вода у ріках бурлить, піниться – стихійне лихо не омине.

-Чим більше снігу намело і чим швидше він тане – тим потужнішою буде повінь.

-Часті дощі, зливи – до повені.

-Вода тільки тоді підступає, коли крига скресає; щука хвостом лід розбиває.

-Нижче рівня майбутньої повені берегові ластівки не будуть рити нір для своїх гнізд.

-Кроти не споруджують свої кротовини і не риють тунелі нижче рівня майбутньої повені.

Цікаве і таке народне спостереження: вимірювали висоту й орієнтувалися на місце розташування греблі, яку збудували бобри. Вони бездоганно можуть визначити рівень повені.

Коли вже збудували греблю, деякі марновірні люди намагалися ще й задобрити Водяника (Водяного), щоб греблі не руйнував і тримав належний рівень води. Для цього йому кидали у річку окрайці хліба, посипаного сіллю, і варені яйця. Якщо їх понесе течія, а яйця покотить по дну (зрештою, так і буде), то Водяник попливе за ними, а це місце залишить у спокої. Ото «розсудливо»! Нехай лихо буде у сусіда, але тільки не в мене…

Тарас ЛЕХМАН

27 березня – день вшанування преподобної Матрони Солунської, великомучениці, яка належала до ранніх християн. Жила у ІІ столітті. Була служницею у господині-юдейки. Саме господиня закатувала її за сповідування Христової віри.

Цей день, за багатовіковими фенологічними спостереженнями,  часто характеризується різкою зміною погоди. Тому Матрона – моторна: встигає теплом трішечки потішити і морозом дошкулити; або пообіцяє суху погоду, але враз поллє дощем.

Народні прикмети:

-Вилетіли з вуликів бджоли – тепло не відступить.

-Лебідь летить до снігу, а гусак летить до дощу.

-Лебідь несе сніг на дзьобі (на крилах).

-Жаби кричать – пора сіяти.

-Горіхи рано розпустилися і мають велику зав’язь – на часті грози у травні і влітку та на врожай проса.

Тарас ЛЕХМАН

Відразу після дня Благовіщення відзначають Собор архангела Гавриїла (26 березня). У народі його називають Благовісником через те, що приніс Діві Марії благу вість: Вона народить Месію. Цих два свята у народному календарі українців є нероздільними, становлять своєрідну цілісність. Кажуть: «На Благовіщення земля благословляється, а на Благовісника праця на ній розпочинається».

З прогностичних прикмет:

-Якщо на Гавриїла грім гримить і падає дощ (гроза), то кінець березня і квітень будуть грозовими, дощовими.

-Грім без дощу обіцяє квітневу посуху.

-Вдарив грім, а дерева ще не розпустилися (голі) – не чекай врожаю садовини, рік буде голодним.

-На Благовісника пригрозить гроза – вже не буде різких похолодань.

-Благовісник задощить – землю благословить; а без його дощу краще не сій.

-Якщо на Благовісника туман – буде врожай льону.

-На Благовісника добре проростає трава – гречку можна сіяти рано.

-Холодний Благовісник – не поспішай з посівом.

Зачувши грім на Гавриїла, старші люди підпирали плечами пліт, щоб ті не боліли; діти качалися по землі (наче набиралися сили від неї), щоб здоровими і сильними росли.

Тарас ЛЕХМАН

25 березня – велике церковне свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Тому  у храмах не відправляють заупокійних Богослужінь, а тільки Служби Божі за здоров’я. Вважають, що вони неабияк помічні для жінок, які в очікуванні народжувати дітей.

З цим днем пов’язано багато народних повір’їв, деяких пересторог та забобонів. Цим не варто перейматися, але цікаво знати з огляду на історію нашої духовної культури.

До Благовіщення і в саме свято не можна орати землю, сіяти, щось садити на грядках, бо земля ще спить. Коли порушити цей припис, то земля образиться і нічого не вродить. Прокидається вона якраз на Благовіщення від теплих обіймів весни. Благословляє її сама Діва Марія.

У цей день навіть пташка гнізда не в’є, а святкує. Людині поготів заборонена важка фізична праця. (Якщо це не без нагальних потреб, то таке дозволяє Церква – військовим, правоохоронцям, медикам, аварійним комунальним службам…).

Знаменну подію, яка сповіщає вірним, що Діва Марія народить від Непорочного зачаття Спасителя світу, потрібно відсвяткувати у церкві на Богослужінні та молитвами удома. З огляду на велич свята, у цей день Церква послаблює (але не скасовує) строгі вимоги Великого посту.

На Благовіщення не можна журитися! Благовіщення – радісне свято!

За фенологічними спостереженнями, доброю ознакою вважалося, якщо на Благовіщення повністю розквітла верба, бо вона відчуває весну. До цього дня мають повернутися з вирію журавлі.

Народні прикмети:

- Якою була погода на Благовіщення – такою буде на Великдень.

- Якою була погода від Благовіщення до Великодня – такою буде через сорок днів і встановиться на такий же період часу.

- На Благовіщення замерзла вода в діжчині (вдарив мороз) – не поспішай з посівом, не квапся садити городину.

- На наступний день після Благовіщення (у свято Собору Архангела Гавриїла), тим паче, коли вдарила гроза, годиться садити плодові дерева, бо вони добре приймуться.

- До Благовіщення на озимих посівах розтанув сніг, або випали рясні весняні дощу і встановилася тепла погода – будемо їсти калачі (вродить хліб).

- Доволі тепле Благовіщення – влітку буде сухостій.

Трапляється, що до Благовіщення ще панує зима, лежить сніг, але після Благовіщення таки вступає у права весна!

Тарас ЛЕХМАН