Любов — це найперша християнська чеснота і знак Святого Духа, яка проявляється через милосердя та доброту.

...Батьківщина - це та земля, на якій ти народився, виріс і живеш, не станеш чужинцем. На рідній землі є той духмяний хліб, який ти звик їсти, та джерельна вода, яку ти звик пити, той ліс, яким ти звик гуляти, дихати його пахощами.

Батьківщина - твоя пісня і мова, звичаї та традиції. Це ті солов'ї, співом яких зачаровуєшся, калина, якою милуєшся, промені сонця, які дарують тобі тепло. Бистрі ріки течуть без упину, краєвиди землі милують твоє око.

Калину вплітають у вінки, із засушених ягід виготовляють намисто...

Любити свою Батьківщину - означає захищати її, відстоювати і навіть прославляти. Бійці, які захищають Україну, жертвують життям в її ім'я - справжні Герої! А той, хто ховається «поза піч», паплюжить Україну - зрадник. Зрадники ніколи не були у пошані ні у своїх, ні у чужих.

Коли ти любиш свою Батьківщину, не стримуй емоцій: малюй її краєвиди, збирай квіти, плети вінки, радій рідній землі, яка в тебе є і буде!

Оксана БОРУЦЬКА.

Учениця 8 клачу Словітської ЗОШ

с. Словіта

Золочівського району

30 червня вшановуємо святих мучеників Мануїла, Савела та Ісмаїла.

Вони були послами-християнами. Перський король, якому служили, відправив їх у Візантію, аби укласти мир (вигідний обом сторонам) з цісарем Юліаном Відступником. Натомість цісар вчинив нечувану жорстокість: він стратив послів, бо ті не хотіли вклонитися язичницьким ідолам. Це сталося 362 року. Невдовзі перси оголосили Юліанові Відступнику війну, під час якої він загинув, а його військо потерпіло поразку.

Про цей день у народі кажуть:

- На Мануїла - останній покіс, адже трава переросте, піде у стебла, стане твердою і худобі не знадобиться.

- До Мануїла скоси траву, бо невдовзі доведеться покласти косу, а взяти серпа до рук, щоб хліб жати.

- На Мануїла вся городина йде в ріст.

- На Святого Мануїла сонце застоюється.

Як святкувати Великдень під час карантину тисни ТУТ

28 червня — день вшанування старозавітного пророка Амоса.

Він жив у VIII столітті до Різдва Христового. Родом був із Текоа, поселення поблизу Вифлеєму, що в царстві Юди. Служив пастухом, доглядав сади, плантації смоковиці.

Пророча діяльність Амоса розпочалася у північному царстві, де він несподівано виступив у Бетелі за часів правління ізраїльського царя Єровоама II. Зміст пророцтв такий: як не уникнуть Божого суду сусідня поганські народи, так і сам Юда та ізраїльський народ не минуть кари за свої численні гріхи. У п'ятьох видіннях застерігає, що Бог покарає невдячний народ посухою і вогнем.

А от українські господарі у цей день оглядали поля, на яких посіяли овес і раділи:

- Якщо прийшов Амос і пішов у ріст овес - врожай буде добрим.

- Кепсько, коли низькі стебла вівса.

При неврожаї жита, пшениці господиням не раз доводилося пекти хліб з вівсяного борошна. Дякували Богу і за те. А ще: «Без вівса не будеш мати доброго коня!».

27 червня у церквах східного обряду поминають старозавітного пророка Єлисея, який був учнем і послідовником Святого пророка Іллі, що жив у VI столітті до Різдва Христового.

Єлисей навертав у віру в Єдиного Правдивого Бога ізраїльський народ. Зберігся переказ, що в гріб, у який поклали Єлисея після смерті, через рік дивом поклали туди іншого мертвого чоловіка, і тоді цей чоловік ожив. Цей гріб був відомий ще за часів християнського святого - Єроніма, який жив у IV столітті.

Спостерігали:

- Якщо у цей день випаде дощ, то дощитиме сім тижнів. Звісно, у молитвах просили Всевишнього, щоб дощ не падав, бо невдовзі настане час розпочинати жнива.

З народного прогностика:

- Єлисеїв дощ - гнилі жнива.

- Єлисей поллє - селянину горя додасть.

- Сонце на Єлисея - сухі жнива.

- Єлисеєва погода - для женців добра нагода.