29 вересня вшановують преподобних Євфимію, Купріяна і Людмилу.

Колись в Галичині і на Волині цього дня старші люди стежили за напрямком вітру і прогнозували:

-Якщо на Євфимію і Купріяна тривали час дме північно-західний вітер (у народі його називали Повівайлом), розпочався вранці і до вечора не вщух, то він принесе затяжні дощі, а то й дощі з мокрим снігом.

-Північно-західний вітер осінньої пори завжди приносить опади.

-Чим дужчий (сильніший) Повівайло – тим рясніша злива.

-Повівайло дерева обтрусить – зима рано прийти мусить.

-Дощ на Євфимію і Купріяна – жовтень очікується «гнилим».

Найгіршим для господарів було, коли Повівайло пострушував на землю ще не зовсім доспілі яблука і груші (пізні, зимові сорти). Аби зберегти плоди на зиму і щоб вони не псувалися, не загнивали, садівники ховали їх у стіжки соломи. Хоч у соломі вони «відлежувалися», але втрачали свої смакові якості.

Тарас ЛЕХМАН

26 вересня – свято Корнелія (Корнилія) Сотника.

З народних прикмет:

-Як Корнило скаже – так зима покаже.

-Коли цей день теплий та сухий, то зима буде пізньою і не надто лютою.

Господарі радіють теплій погоді, барвистій осені, а не сірій, похмурій. Та ніколи їм милуватися красою природи. Бо після теплих днів враз може настати мокра осінь. Городина вже має бути зібрана. Тому до цієї пори чоловіки мають облаштувати підвали, льохи, ями-кіпці, у яких зберігають овочі на зиму. Жінки, тим часом, оглядають, перебирають овочі, сортують їх, вилучають гнилі. До праці активно долучаються діти.

У кожного своя робота, але все це спільні турботи. Змарнуєш день, то потім не надолужиш. Взимку залишишся без запасів.

Тарас ЛЕХМАН

23 вересня – день вшанування святих великомучениць-християнок Минодори, Митродори і Німфодори.

За астрономічним календарем – осіннє рівнодення. Наша планета, обертаючись навколо Сонця, проминає важливу точку на своїй орбіті. На всій Землі день зрівнюється з ніччю. Але якщо у Південній півкулі починається весна, то у Північній – настає осінь.

Однак за народним календарем українців ( а він значною мірою базується на багатовікових фенологічних спостереженнях), цього дня осінь вступає вже у свою другу фазу. Адже її початок припадає на серпень.

Народні прикмети:

-Якщо у ніч на Минодори багато зірок на небі (їх ще називають «осінніми ліхтарями»), вони яскраво світять і не миготять – ще довго протримається суха погода.

-Зорі «скачуть» - на дощ, сильний вітер.

-Темне небо сповіщає про наближення циклону дощів.

-Якщо на цю ніч припадає повний місяць і він у тумані – до дощу.

-Після Минодори – початок ранніх сутінків. Тому людям доводиться раніше запалювати ліхтарі.

Тарас ЛЕХМАН

14 (27) вересня – величне свято Воздвиження Чесного Животворного Хреста Господнього. У цей день (27 вересня, за оновленим календарем) також вшановують мучеників за Христову віру Калістрата з побратимами та праведного Ніла.

Однак у народі і свято Воздвиження, і весь заначений період (цикл) називали Здвиженням. Вважали, що осінь уже йде назустріч зимі, зима «здвигається» ближче до зими. Це час, коли починає завмирати природа, хоча і милує людське око яскравими осінніми барвами, інколи потішить теплом. Все ж земля вже не родить, плоди у ній не розвиваються, а лише дозрівають. Останні соки із землі беруть пізні осінні квіти, помірно черпають силу ягоди калини, шипшини, оболіпихи, горобини, журавлини. Можна (і потрібно!) заготовляти коріння лікарських рослин. Так, ростуть гриби. Не дивно! Осінь – їхня пора. Окрема розмова про посіяну озимину, самосіви дикорослих рослин. Але вони чекатимуть свого часу аж до весни.

Народні прикмети:

-Як на Здвиження випаде перший сніг, то справжній сніг ляже на землю у свято -Кузьми і Дем’яна 1(14) листопада. За народним календарем, це – передзимовий день.

-Осінь припізнилася – зима затримається.

-Здвиження задощить – до Покрови буде мокро.

-Сухе Здвиження – суха Покрова.

-На Здвиження дощ – корова ще напасеться трави.

До Воздвиження господарі намагалися викопати всю картоплю, спалити хмиз, бур’ян, щоб до зими (до снігу) ділянка була чистою. На вечерю пекли картоплю. Робили це тут же у полі чи на городі. Таке дійство ставало для сім’ї урочистим ритуалом. Мабуть, звідси й приказка: «Найсмачніша картопля тоді, коли її копають». А спечена на жару, просякнута димом – поготів смачна!

Тарас ЛЕХМАН