- Тарас ЛЕХМАН
- Українські традиції
- Перегляди: 1985
КОЛИВО І СИТА — ОБРЯДОВІ ПОМИНАЛЬНІ СТРАВИ
Як поминали померлих у давніші часи? Мова не тільки про молитву, заупокійну Службу Божу, відвідування могил. Хоча це, безсумнівно, є найважливішим та найнеобхіднішим у християнській практиці! Так от, здавна в українців неодмінною поминальною стравою на столі було коливо — різновид куті. Але це аж ніяк не означає, що споживали його тільки на різдвяні свята, зокрема, у Святий Вечір.
Без колива, казали, не буде поминок! З нього починали поминальний обід відразу після поховання спочилого у Бозі, на дев'ятий і сороковий дні, на роковини смерті, а також в окремі поминальні дні, наприклад, у Переддмитрову суботу. Трпаляється, що на поминках споживають його і тепер.
Для приготування колива (це ще відомо з XIX — початку XX століття) пшеницю або ячмінне зерно, яке не дробили, варили до готовності, щоб було доволі м'ягким, охолоджували і поливали ситою або не дуже солодким цукровим сиропом. На Північній Україні і Полтавщині замість зерна брали печений у домашній селянській печі білий хліб, булочки, дрібно кришили у миску і також поливали ситою або цукровим сиропом. І це вважалося коливом.