7 грудня — вшанування Святої великомучениці Катерини. У народі цей день називають святом дівочої долі. І не тільки дівочої... Колись напередодні Катерини парубки постили, щоб Бог послав їм добру жінку. Дівчата ж у свято ворожили і закликали Долю.

Вранці, до схід сонця (обов'язково до початку церковної відправи, поки дзвони не задзвонили) дівчина йшла в садок і зрізала гілку вишні. Потім ставила її у посуд з щойно набраною з джерела водою і чекала до Меланки (13 січня). Зацвіте вишня - добра прикмета, гуляти дівчині весілля; не зацвіте - доведеться дівувати ще рік. Кепська справа, коли гілочка вишні засохне у воді - хтось у родині помре, або й сама дівчина важко занедужає і залишить світ людський. (Не переймайтеся, бо це - марновірство).

Увечері дівчата сходилися до однієї з хат і готували спільну вечерю - варили борщ і кашу. Приходили хлопці. Починалися молодіжні розваги.

Опівночі, «перед півнями», дівчина брала полумисок з кашею, накривала його новим рушником і йшла до воріт закликати Долю:

- Ходи, Доле, вечеряти!..

Так промовляла тричі, загадуючи на бажаного хлопця. Якщо в цей час загорланить півень, значить Доля обізвалася. Коли ж не загорланить, то Доля оглухла. Траплялося, що в розпачі дівчина проклинала Долю словами:

- Щоб ти зозуля не почула!

Та найгіршою вважалася прикмета, коли у той час впала зірка з неба, бо тоді і Доля впала.

Спостерігали і приповідали:

- Катерина на льоді - Різдво Христове на воді.

- На Катерини холодно - буде голодно.

- У нашої Катерини - і весілля, і родини.

- На Святу Катерину ховайся під перину.