Мишу бачили всі. У когось вона викликає посмішку, у когось огиду, переляк, у когось злобу, бо залізла у мішок із зерном, хтось відразу пригадує дитячі віршики, казки про хитру мишку, що спроможна обдурити котика... Але, погодьтесь, не всі знають про давні народні повір'я та прикмети, пов'язані з нею...
Миша — доволі популярний образ українського фольклору, насамперед казок. Вона, за народною уявою, вважається нечистою твариною. На Поділлі та Гуцульщині переказували, що миша прогризла дірку в Ноєвому ковчезі, і рід людський врятувався лише завдяки котові, який задушив мишу і заткнув дірку своїм хвостом.
Загальнопоширеним було вірування, що миша обов'язково перетвориться на кажана (летючу мишу), якщо з'їсть бодай крихту свяченої паски.
Мишу і кажана народ тісно пов'язував із світом відьом та чарівників, які можуть обертатися в цих тварин або перетворювати на них людей.
Кістки кажана використовували у ворожінні як приворотний засіб. На Прикарпатті вважали, що мертвий кажан, прикріплений над дверима стайні, здатен відганяти нечисту силу. Такі чудодійні властивості мала тільки прикріплена підкова.
Щоб уберегти збіжжя і продукти від миші, виконували спеціальні ритуальні дії або промовляли замовляння; комору з хлібом кропили свяченою водою. Бувало. Що їхні нірки закладали шматочками дерева, у яке влучила блискавка. Та найкращий спосіб — пустити у комору голодного кота...
З мишею пов'язані і народні прогностичні прикмети:
- Якщо миші ранньої осені ховаються до комори — на холодну й тривалу зиму; якщо пізньої — зима буде теплою.
- Миша мостить гніздо на вершечку копиці сіна чи соломи — зима буде холодною.