У давнину наші пращури неабияк вшановували язичницьку богиню Мокошу. Навіть з прийняттям християнства її культ годі було викорінити з людської пам'яті...
Мокоша — богиня-покровителька родини, материнства, здоров'я дітей, цілителька, берегиня домашнього вогнища, матір живучої сили природи. З давніх часів вона зображалася у вінку з колосся та пишних квітів, з піднятими до сонця руками, в оточенні двох вершників на конях, іноді з півнем у руках чи над головою, а поруч неї — знаки Сварги (образ на рушниках). Є її зображення і з рогом достатку (образ на камені на статуї Світовита).
Форма імені Мокоша, як вважають дослідники, походить від назви рослини мак, який в українців завжди був символом родючості, достатку, а також розуму. Тому мак широко використовували для приготування обрядових страв, печива, пирогів, куті тощо.
Мокоші приносили у жертву прядиво (вовну, нитки), бо вона, як і богиня Доля, пряде... Подекуди її також вважають покровителькою вівчарства, тому кажуть: “Мокоша стриже овець”.
Мокошами ще в XVI столітті називали знахарок, чаклунок. Загалом Мокоша позначає водну, жіночу природу землі. В Україні й досі побутує назва водяних рослин — мокоша (водяна лілія, лотос, латаття біле).
Мокошин день — п'ятниця. У давнину у цей день жінки не шили, не пряли, не сукали ниток, не прали білизни, щоб не розгнівати свою покровительку. Найбільшими Мокошиними святами є п'ятниця на Русальному тижні та остання п'ятниця жовтня (так звані “бабські святки”). У колі Сварожому Мокоші відповідає сузір'я Водолія.
МАТИ СЛАВА
Що таке “слава”, здавалося б, усім відомо, і цим нікого не здивуєш. Тільки-от, хто який смисл вкладає у це поняття, і хто якої слави прагне... Зрештою, з огляду на християнське вчення, таке може перетворитися на гріх - “марнославство”. Проте, упевнені, що далеко не всі знають: у міфології древніх східних слов'ян-язичників (предків українців) була віща птиця, яку так і називали — Мати Слава...
Інші імена — Птиця Вишня, Магура (вони зустрічають рідше). Це — віща птиця, посланниця богів, яка співає воїнам пісню ратну, а народу — Божественну славу. Вона ж віщує майбутнє тим, хто вміє почути її таємну мову; знає все на світі: про створення світу, неба і землі, про богів Прави, духів і героїв, людей і звірів.
Мати Славу уявляли як прекрасну крилату діву у військових обладунках, яка своїм співом вселяє воїнам прагнення до перемоги над ворогами. Недаремно вона ще має ім'я Перуниця — подруга Перуна.
Мати Слава, за віруваннями наших предків, золотим крилом покриває воїнство своє на полі бою. Тут згодом вона виступила прообразом Покрови, Богородиці-Захисниці українських козаків. Це вона (Мати Слава) проводить загиблого воїна стежками Прави (Закону Всесвіту) до лук Сварожих — раю. Мати Слава дає йому повний ріг, щоб напитися води живої і мати життя вічне.